Морозива у вазі потроху меншало, і розмова, як це повелося останніми днями, знову перейшла на Бренана та Ґвен. Ейрін розповіла, що Бренан уранці виїхав до Ейгайна, і цим трохи відтермінувала черговий раунд обговорення найактуальнішої для всього Сестринства події — дивовижного повернення до Ґвен відьомської сили. Втім, їй лише ненадовго вдалося зосередити увагу подруг виключно на Бренанові, позаяк дівчата з великим нетерпінням чекали на Ґвен і рахували дні до її прибуття на Тір Мінеган. На відміну від Шайни, яка, м’яко кажучи, не тішилась особливою симпатією серед менших сестер, Ґвен майже всі любили. Не можна сказати, що вона була вся така біла й пухнаста, теж мала звичку задирати носа й вихвалятися своїми успіхами в чарах, проте збиткувалася переважно з близьких їй за віком Ерліш і Меган, а до молодших ставилася загалом приязно й часто їм допомагала.
Ейрін не подобалися всі ці розмови про нову Ґвенину Іскру, від них їй ставало дуже незатишно і навіть трохи лячно. Тієї ночі п’ять днів тому вона гадала, що головне для неї переконати в своїй непричетності старших та найстарших сестер, а далі вже буде просто. Однак насправді найважчим випробуванням виявились такі от невинні балачки з подругами, коли доводилося стежити за кожним своїм словом і водночас удавати цілковиту безтурботність. Найменше напруження, найменший фальш, найменша незграбність при спробі змінити тему розмови могли навести дівчат на підозри — тим більше, що вони й так ладні були в це повірити, і їх стримувала лише невинна поведінка Ейрін та ще тверда впевненість старших у тому, що вона тут ні до чого.
На щастя, невдовзі прийшла Брі і стала скаржитися подругам на „цю нестерпну зануду Івін“, яка затримала її майже на годину через „жалюгідну краплину“ розлитого на уроці алхімії реактиву. І хоча та краплина, як з’ясувалося, пропалила наскрізь грубу дубову стільницю, Брі все одно наполягала на тому, що таке покарання було занадто суворим.
Ейрін негайно вступилася за свою кураторку, її підтримала й Арвен, а от Морін стала на бік Брі, бо також вважала Івін надміру вимогливою. Гелед у цю суперечку не втручалась, але явно була згодна з Ейрін та Арвен. Ще місяць тому вона вивчала алхімію та загальну маґію разом з Морін, а тоді на Тір Мінегані з’явилась Івін, і сестри-наставниці з цих дисциплін дружно віддали їй слабшу з учениць, щоб зосередитися на роботі зі здібнішою. Івін, що була наймолодшою за віком учителькою в Сестринстві, мусила примиритися з цим — бо, зрештою, їй перепала левова частка занять із Ейрін. Зате Морін і Гелед заздрили одна одній: перша воліла б повернутися до своїх колишніх наставниць, тоді як друга була б рада навчатись у Івін.
З появою Брі дівчата більше не заводили мову про Ґвен, а доїли морозиво і взялися далі причепурювати вітальню. Коли робота вже добігала кінця, Фіннела затягла Ейрін до Гелединого кабінету і, зачинивши двері, спитала:
— Надішлеш мого листа?
— Залюбки, — відповіла Ейрін. — Давай.
Кузина присіла на стілець, закотила край сукні й видобула з нашитої на нижню спідницю кишені складені вдвоє аркуші.
— Ось, — сказала вона і зненацька зашарілася. — Надішли Бренанові… Тільки не читай.
— Гаразд, не читатиму, — промовила Ейрін, ледве стримуючи глузливу посмішку.
За час, проведений на Тір Мінегані, Фіннела вже тричі писала Бренанові, але досі нітрохи не бентежилася, звертаючись із проханням надіслати її листа. Причина такої зміни в кузининій поведінці була для Ейрін цілком очевидна — раніше Бренан був заручений з Ґвен, тож Фіннела могла розраховувати лише на його дружбу і після того прикрого інциденту в Кил Морґанасі мусила з цим змиритись, а він, із властивою йому незлопам’ятністю, пробачив їй ті образливі слова. Та віднедавна ситуація докорінно змінилась, і кузина, схоже, знову загорілася ідеєю на заздрість усім на світі жінкам запопасти собі чоловіка-відьмака.
Ейрін розклала на столі чотири списані аркуші, створила поштове плетиво і, зорієнтувавшись у просторі, надіслала листа в напрямку трохи східнішому від Тахріна — туди, де, за її розрахунками, якраз мали перебувати Бренан та Мораґ. Для більшої певності вона скористалася Моражиною адресою, оскільки чари чекання Бренана були заслабкими й вимагали надзвичайно точного націлювання, що було важко зробити за теперішніх умов.