— Гаразд, — погодилась вона, — нічого не питатиму. Найголовніше я й так знаю. Саме тобі я завдячую всім, що в мене є — і життям, і силою.
— Ой, прошу, не треба, — мало не благально мовила Ейрін, умостившись на м’якому дивані біля вікна. — В обох випадках з мого боку не було ніякого подвигу, ніякої самопожертви. Я, власне, майже нічого й не робила. Тоді, на Іхелдиройдському тракті, лише на короткий час поділилася з тобою своєю Іскрою, і ми про це вже не раз говорили. А коли до мене прилетіла Іскра сестри Неріс, щоб я знайшла їй нову відьму, то я просто вказала на тебе. От і все, більше нічого.
— А могла ж і не вказувати, — зауважила Ґвен. — Ти ж розуміла, як це ризиковано, розуміла, що тебе негайно запідозрять. І якби тобі не вдалося ошукати Кейліон та Івін, ти потрапила б у дуже кепську ситуацію.
Ейрін пустотливо всміхнулася:
— Я була певна, що зможу викрутитись. Одна з переваг виховання принцес у тому, що їх змалечку навчають переконливо брехати й уміло прикидатися. В усякому разі, дід та батько мене цього навчали. Пояснювали, що це загалом негарно, але бувають ситуації, коли доводиться… Та годі вже про мене. Краще розкажи, що збираєшся робити далі. Кейліон говорила з тобою про іспити?
— Ще ні, сказала, це зачекає, — відповіла Ґвен, присівши поруч із Ейрін. — А я й не кваплюся. Мені нема куди поспішати. Абрад я вже бачила, тепер хочу знову пожити на Тір Мінегані. І якщо найстарші вирішать, що тепер я формально нова відьма, тому мушу починати зі складання заліків з усіх базових плетив, хай так і буде, я не стану заперечувати.
— Івін розповідала, що на цьому наполягають Лорна і Майрен. А Левелла, Енид і Аверлін дотримуються іншої думки. Вони пропонують вважати, що ти схибила на попередніх іспитах, і не враховувати той час, коли була відьмачкою. Тоді ти зможеш вимагати нових іспитів лише в середині монфовіра.
Ґвен стенула плечима.
— Я й на це згодна. Кажу ж тобі, що нікуди не кваплюся. Я ніде не була такою щасливою, як тут, на Тір Мінегані. Залюбки навчатимусь далі, тим більше що найстарші доповнили проґраму новими плетивами з поборювання чорних чарів. Якщо ти не проти, попрошу сестру Кейліон, щоб вона дозволила ходити разом з тобою на інфернальні сили.
— Авжеж я не проти, — жваво відповіла Ейрін. — Буду тільки рада твоєму товариству. Кейліон дуже цікаво веде заняття, тобі має сподобатись.
— Напевно сподобається. Раніше я дуже шкодувала, що вона не наставниця, у неї ж такий величезний досвід. А ще я хочу поглибити свої знання з теорії передбачень. Тебе ж навчає Івін?
Ейрін видимо збентежилась і відвела погляд.
— Ні. Івін вирішила, що мені буде краще займатися з провидицею, і запросила Ґлиніш вер Лейфар. Я тобі про це не писала, щоб не навіювати сумних спогадів.
— Так, розумію, — сказала Ґвен. — Ще недавно мені б і справді було неприємно… а тепер просто байдуже. Не скажу, що я вже пробачила і Ґлиніш, і сестрі Лін, проте зла на них більше не тримаю. Воно залишилось у минулому разом із моїм відьмацтвом. — Їй знову захотілось обняти Ейрін і ще раз подякувати за цей дивовижний, неймовірний подарунок, але вона стримала себе. — Ну, і яка з Ґлиніш учителька?
— Загалом, гарна. Досить дохідливо викладає матеріал. Тільки мене напружує її прагнення сподобатись мені.
— Це нормально. Кожна чаклунка хоче подобатись відьмам.
— Так, знаю. Але Ґлиніш поводиться якось дивно. У її спробах потоваришувати зі мною я не відчуваю справжньої щирості.
— Це теж нормально, — сказала Ґвен. — Прикро, але нормально.
Ейрін заперечно похитала головою:
— Ні, я інше мала на увазі. Навіть не знаю, як правильно це висловити. Ідеться зовсім не про те, що вона домагається моєї прихильності з чистого розрахунку. Тут я згодна з тобою, це було б нормально, я ще в Леннірі звикла до такого ставлення, хоч воно завжди мене засмучувало. Та з Ґлиніш усе інакше, дуже заплутано й незрозуміло. Складається враження, що насправді вона не хоче заводити зі мною дружніх стосунків, але чомусь це робить — мало не надсилу, всупереч власній волі. І при всьому тому я не відчуваю в її ставленні до мене ніякого фальшу, вона явно симпатизує мені… Просто не збагну, як це може поєднуватись.
— А я, здається, здогадуюсь, — сказала Ґвен. — Мабуть, Ґлиніш із тих чаклунок, які вважають, що їм не варто близько сходитися з відьмами. От зі мною вона завжди трималась відсторонено, зберігала дистанцію. Але тебе вона навчає, а не просто асистує сестрі-наставниці. Це велика рідкість і неабияка честь. Ґлиніш прагне виправдати виказану їй довіру, тому й намагається потоваришувати з тобою, хоча це суперечить її поглядам на стосунки між відьмами та чаклунками.