Коли Етне, неабияк утішена Ріаниними словами, пішла далі, Ґвен глузливо промовила:
— Чудасія та й годі! Невже меч додав тобі ще й скромності?
Ріана збентежено всміхнулась:
— Просто не хочу сваритися з Етне, вона мені подобається. Та й сказала це несерйозно, лише щоб подражнити мене. Ти в неї не навчалася, тому не знаєш її звичок.
— Ой, Фіннело! — раптом спало на думку Ейрін. — Ти ж через мене пропускаєш заняття. Тобі добряче перепаде.
— Не перепаде, — відповіла кузина. — Вчителі ж розуміють ситуацію. Крім того, ще вчора ввечері Гелед написала нашій директорці листа з проханням звільнити мене на сьогодні.
— Тоді нема про що турбуватися, — зауважила Ріана. — Давнайг завжди так робить, коли Айрен хоче прогуляти свої заняття. Усі вчителі розуміють, ще це звичайне сачкування, але не карають її… Ну, гаразд, дівчата, я піду шукати Давнайг. У неї от-от має закінчитися урок із тваринної маґії. Ще побачимося.
Вона побігла до сходів, а Ейрін, Ґвен і Фіннела рушили в західний кінець коридору, де був найближчий вихід з палацу. Дорóгою до них приєдналась Арвен, засмучена через те, що сьогодні сестра Аверлін скасувала обидва заняття — і ранкове, з натуральної філософії, і післяобіднє, з алхімії. Вчотирьох вони пішли через парк до садиби, де утримували впокорених чорних, але Івін і Шимаса аб Нейвана там уже не застали. Ґвардійці, що стояли на варті біля воріт, розповіли, що невдовзі після десятої професор дуже швидко полетів кудись на схід, а Івін подалася до північного крила палацу.
— Мабуть, вона в себе в лабораторії, — припустила Ейрін. — Ходімо.
В алхімічній лабораторії на п’ятому поверсі дівчата знайшли і саму Івін, і Шимаса аб Нейвана, а на столі між ними лежав професорів плащ, який вони досліджували, вдаючись до чаклунсько-відьомської взаємодії. Побачивши Ейрін, Івін облишила це заняття, негайно кинулася до неї, міцно обняла і стала дорікати їй за необережність, водночас вибачаючись перед нею за те, що так помилилася в Ґлиніш. Потім усадовила на стілець і зажадала найдетальнішої розповіді про всі події, що сталися до появи Ріани з професором. На її прикрість, Ейрін навіть приблизно не змогла назвати кількість убитих нею почвар (а от Ріана, виявляється, старанно рахувала кожну свою звитягу) і безнадійно заплуталася при спробі описати всі види чудовиськ, з якими їй довелося мати справу. Зрештою, втомившись напружувати свою пам’ять, вона скористалася першою ж можливістю змінити тему розмови і поцікавилась успіхами у вивченні чарів плаща.
— Поки не густо, але дещо ми все-таки з’ясували, — відповіла Івін. — Плащ здатний не лише відштовхувати темну енерґію, а й може очищувати її, перетворювати на звичайну. Причому робить це без додаткових команд, суто автоматично, коли його господареві починає бракувати сил. В умовах Тиндаяру це дуже корисна властивість.
— А що із захистом? — запитала Ґвен.
— Проти чорних чарів він, здається, абсолютний. А от на звичайну маґію — хоч чаклунську, хоч відьомську, хоч природну — зовсім не реагує.
— Таким чином, — додав професор, — якщо я втрачу пильність, мене легко можна вразити й слабенькою вогняною кулею. Тож мені дуже пощастило, що демони та чудовиська здатні оперувати винятково темною енерґією.
— А левітаційні чари? — озвалась Арвен.
— Механізм їхньої дії поки залишається цілковитою загадкою, — сказала Івін. — Але вони надзвичайно ефективні. Нещодавно ми провели один дослід — професор аб Нейван злітав на східне узбережжя, до селища Ґойлендир, і повернувся назад, не зробивши по дорозі жодної зупинки. Йому вдалося вкластися в п’ятдесят чотири хвилини.
— Нівроку ж! — приголомшено мовила Ґвен, а решта троє дівчат лише роти пороззявляли від подиву. — Це, здається, більше ста миль.
— Сто одинадцять з половиною, — уточнила Івін. — Ми про таку швидкість можемо лише мріяти. Я вже не кажу про відстань.
Фіннела дивилася на професора захоплено і трохи налякано.
— А якби ви налетіли на якогось птаха? З такою швидкістю… Це було дуже ризиковано.
— Я сплів міцний щит для захисту від зустрічного вітру, принцесо, — сказав Шимас аб Нейван. — І один мартин таки вдарився об нього. Боюсь, він не мав шансів вижити. Наступного разу летітиму вище, мені ж без різниці.
— А ви вже розбирали пророцтво? — запитала Ейрін. — Маєте якісь здогади про другу жертву?
Професор та Івін перезирнулися. Вона кивнула йому:
— Спершу ви.
— Гаразд. Тут, леді Ейрін, склалася така ситуація. Ми детально проаналізували пророцтво, але не дійшли спільної думки. Особисто я переконаний, що Ґлиніш вер Лейфар правильно його витлумачила і вчинила так, як і мусила вчинити.