— Ти перестарався з метафорами, — глузливо зауважив Йорверт. — То хробак, то комаха, то муха. І всі твої порівняння земні. Мабуть, ти лише недавно завершив семисотлітній цикл трансформації. Про це свідчить твоя правильна, хоч і трохи архаїчна, шінанська вимова. Досі всі демони, що являлись мені вві сні, говорили з таким жахливим акцентом, що я ледве їх розумів. Певно, жили ще за попередньої цивілізації, а тепер займають в Ан Нувіні високе становище, керують демонами-салагами на зразок тебе, і саме їм Володар довіряє спілкуватися з його земними слугами. Я намагався розпитати їх про стародавні часи, знаєш, дуже цікавлюсь історією, але вони відмовлялися це обговорювати. То, може, хоч ти будеш відвертіший? Зрештою, ми ж одного роду-племені, можливо навіть, що ти мій далекий пращур. Розкажи, ким був у десятому столітті, за свого земного життя.
— Тебе це не обходить, — пихато мовив демон. — Я прийшов сюди не теревені з тобою правити, а дати тобі останній шанс покаятися. Будемо вважати, що я не розчув твоєї сміховинної пропозиції про співпрацю. Темний Володар не має союзників, у нього є лише слуги та вороги. І якщо ти не з нами, не в лавах його вірних слуг, тоді ти проти нас.
Йорверт розвів руками.
— Коли вже ти поставив мене перед таким вибором, то моя відповідь — ні. Я не повернуся до ваших лав. Так і перекажи Темному Володареві.
— Я нічого не переказуватиму, а просто принесу твою голову. Чи, швидше, жменю твого попелу. Готуйся до смерті і до тривалих мук в Ан Нувіні.
Як свідчив увесь досвід Мор Деораху, демони не вміли чарувати в повному розумінні цього слова. Вони застосовували темну енерґію єдино доступним для себе чином — як чисту силу, і з її допомогою могли лише руйнувати та вбивати. Так і зараз, демон атакував Йорверта безхитрісно, невигадливо — просто скерувавши на нього потужний енерґетичний імпульс.
Відбивши перший удар, Йорверт міг легко уникнути подальшої сутички, перемістившись із Тиндаяру в земний світ. Для демона такий простий шлях був недоступний, йому б довелося прокладати нагору тунель, і з цим він би впорався за лічені хвилини. Але ще якийсь час після виходу на поверхню (тут історичні джерела розходилися, вказуючи термін від кількох днів до кількох тижнів) демон був би слабкий та вразливий, поки його плоть, створена з темної матерії, пристосується до існування в нових умовах, і не становив би серйозної загрози.
Проте для Йорверта такий варіант не годився. Він розумів, що демон не поженеться за ним, а залишиться чекати в Тиндаярі, куди йому все одно доведеться повернутися, щоб дістатись до Лахліну. Тому Йорверт мусив прийняти бій у сподіванні, що супротивник не стане викликати підмогу. Підстави для таких сподівань були вагомі — цей демон не поступався іншим у своїй погорді і, либонь, вважав принизливою саму думку про те, що може не впоратись із жалюгідною людиною.
Наступні кілька хвилин вони обмінювались ударами. Йорверт бив слабше, але прицільніше й гостріше; не просто насилав на демона потоки темної енерґії, а розщеплював її на маґічні нитки і створював з них складні бойові плетива, які завдавали супротивникові чимало клопотів.
За лоґікою, демон мав би йти на зближення, оскільки ефективність маґії, яка спиралася виключно на голу силу, була дуже чутлива до відстані. Проте не робив цього, а тримав початкову дистанцію, навіть дозволив Йорвертові ще трохи відступити. Така обережність (якщо не сказати, боязкість) була досить симптоматичною, вона цілком узгоджувалася з усіма хроніками часів Мор Деораху, а також із відьомською тезою про те, що демони є найнижчою формою буття. Найнижчою в тому сенсі, що після своєї смерті вони вже ні в кого не перевтілюються і жодним іншим чином не продовжують свого існування, а їхні сутності, що колись були людськими душами, просто щезають, розчиняються в порожнечі за межами всіх світів. Тієї ж думки дотримувався й великий Ірдан аб Брін, який детально проаналізував цю теорію в своєму трактаті „Обтяжені Злом; деякі міркування щодо природи демонів“. Зокрема, він стверджував, що тільки цим можна пояснити, чому в четвертому сторіччі Китрайл відкликав усіх демонів до Ан Нувіну, а не наказав їм битися до кінця, щоб наостанку завдати людям якнайбільшої шкоди. На відміну від чудовиськ, для яких потрібна лише темна енерґія, трансформована в темну матерію, демони не можуть існувати без людських, нехай і пропащих, душ; а Китрайлові не до снаги їх створити, він лише живиться тими, що потрапляють під його владу.