— Сліди кроків?
— Так, кроків.
— Чоловіка чи жінки?
Лікар Мортімер якось дивно подивився на нас, і голос його понизився майже до шепоту, коли він відповів:
— Пане Голмз, я бачив сліди лап велетенського пса…
Розділ З
Задача
Признаюсь, почувши це, я здригнувся. Та і в голосі лікаря чути було тремтіння, яке свідчило, що й він сам дуже схвильований тим, що нам розказав. Голмз, зворушений, нахилився вперед, і очі його блищали тим жорстким сухим блиском, якого завжди набував його погляд, коли він був дуже зацікавлений.
— Ви їх бачили?
— Так само виразно, як бачу вас.
— І ви нічого не сказали?
— Навіщо?
— Як могло трапитися, що ніхто, крім вас, не бачив їх?
— Сліди ці були приблизно за двадцять ярдів від тіла, і ніхто не подумав про них. Вважаю, що і я б не звернув на них уваги, якби не знав цієї легенди.
— На болоті багато чабанських псів?
— Звичайно, але то був не чабанський пес.
— Ви кажете, собака був великий?
— Величезний.
— Але він не підходив до тіла?
— Ні.
— Яка була погода тієї ночі?
— Ніч була туманна.
— Але дощ не падав?
— Ні.
— Який вигляд має алея?
— Вона складається з двох ліній тисових живих непроникливих огорож, дванадцять футів заввишки. Доріжка між ними має приблизно вісім футів ширини.
— Чи є ще що — небудь між огорожами та доріжкою?
— Так, між ними з обох боків росте смугою трава, приблизно на шість футів завширшки.
— Я зрозумів так, що в алеї є вхід через фірточку, зроблену в огорожі?
— Так, через фірточку, що виходить на болото.
— Чи є будь — яка інша дірка в огорожі?
— Ні, ніякої.
— Отже, для того, щоб увійти в тисову алею, треба піти від дому, або ввійти через фірточку з болота?
- Є ще вихід — через альтанку в далекому кінці.
— Чи дійшов сер Чарлз до неї?
— Ні, він лежав приблизно за п’ятдесят ярдів від неї.
— Тепер скажіть мені, пане Мортімер, це дуже важливо: бачені вами сліди були відбиті на доріжці, а не на траві?
— На траві не можна було бачити жодних слідів.
— Чи були вони по той бік фірточки?
— Так. Край доріжки з того ж боку, де й фірточка.
— Ви надзвичайно зацікавили мене. Ще питання — чи була заперта фірточка?
— Заперта на замок.
— Яка вона на заввишки?
— Приблизно чотири фути.
— Отже, можна перелізти через неї?
— Так.
— Чи не бачили ви яких — небудь слідів коло самої фірточки?
— Нічого особливого.
— Боже ти мій! І ніхто не оглянув цього місця?
— Я сам оглядав його.
- І нічого не знайшли?
— Я був дуже схвильований. Було очевидно, що сер Чарлз стояв тут протягом п’яти або десяти хвилин.
— З чого ви про це довідались?
— З того, що попіл з його цигарки упав двічі.
— Чудово. Це, Ватсоне, колега нам до серця. Але сліди?
— На всьому цьому невеличкому клаптикові ріні було видно тільки його сліди. Я не бачив ніяких інших.
Шерлок Голмз ударив себе по коліні з виразом досади і вигукнув:
— Ах, чого мене там не було? Це, очевидно, надзвичайно цікава справа і такого роду, що вона дає широке поле дії для наукового експерта. Ця сторінка ріні, на якій я міг би прочитати так багато, давно вже стерта дощем і важкими чобітьми цікавих. Ах, пане Мортімер, пане Мортімер! Як це ви мене не покликали туди? На вас воістину лежить велика відповідальність.
— Я не міг вас покликати, пане Голмз, не оголосивши цих фактів для всіх, а я вже висловив вам причину, з якої не хотів цього зробити. Крім того, крім того…
— Чому ви вагаєтесь?
- Є галузь, у якій найпроникливіший і найдосвідченіший слідець безпорадний.
— Ви хочете сказати, що ця справа надприродна?
— Я цього, власне, не сказав.
— Так, але, мабуть, думаете.
— Пане Голмз! Від часу цієї трагедії до мого відома дійшло кілька подій, які важко узгодити з природним ладом речей.
— Наприклад?
— Я довідався, що до цієї жахливої пригоди кілька людей бачили на болоті істоту, що подібна до цього баскервільського демона, істоту, яка не може бути жодною твариною, відомою науці. Всі, хто бачив її, казали, що це величезна істота, вона світиться, огидна, скидається на мару. Я розпитував усіх цих людей: один із них — селянин із здоровою й цілком нормальною головою, другий — коваль, третій — фермер на болоті. І всі вони кажуть те саме про цей дивний привид. І те, що вони змальовують, — нестеменний, пекельний собака з легенди. Запевняю вас, що в окрузі панус жах, і відважна та людина, що зважиться пройти вночі по болоті.