Чакі Вейнрайт був членом команди трампового пароплава, який ішов з Аляски. Марвін зв’язався з транспортними компаніями, капітанами портів і суден щодо місцезнаходження судна і списку членів команди, він телефонував і надсилав радіограми. І йому неодноразово підтвердили, усе доведено й задокументовано, як належить, що Чарлз Вейнрайт-молодший, відомий як Чакі, перебуває на борту судна «Лакі Арґус», що вийшло з Анкоріджа з вантажем піску і кам’яного пилу.
Чакі був для нього ключем до ланцюга володіння. Марвін зібрав тисячі фрагментів інформації, які пов’язували бейсбольний м’яч із попередніми власниками, і зрештою — яким словом назвати те, що не є кінцевим, але майже кінцевим? — зрештою у гру вступив Вейнрайт.
Він зачекав ще пів години, а потім пішов до транспортного офісу довідатися, чи варто йому непокоїтися про «Лакі Арґус», і там повідомили, що судно пришвартується до сьомого пірсу десь за півтори години.
У портовому повітрі він відчув легкий запах, схожий на сморід із вигрібної ями, ледь вловимий, але незвичайний за своєю емоційною силою. Потім сморід відніс бриз, і до нього долинуло слабке шипіння машинних колес на мосту, і він побачив Елеонор, яка наближалася до нього з яскраво-полуничною усмішкою під небесно-блакитною парасолькою.
— Так і думала, що знайду тебе тут. Я прийшла подивитися на цю милу будівлю.
Марвін повернувся, щоб зважити, що там таке миле лишилося поза його увагою.
— А ти знаєш, що ця будівля пережила значний землетрус, але годинник на ній зупинився і стрілки не рухалися цілий рік?
— Десь завжди є годинник, який зупиняється, — похмуро відповів Марвін.
— Ніби наочне нагадування.
— Нагадування про що?
Вона помахала до нього своїм путівником.
— Інколи знаки лихої долі промовисті й очевидні.
— Що ти маєш на увазі?
— Годинник зупинився о 5:17 ранку. П’ять один сім, любий. Додай цифри й буде тринадцять.
Бриз, імовірно, змінив напрямок. Він знову зауважив той запах, який дивно його зворушив, один з тих запахів, що веде доріжками пам’яті, у цьому разі — пліснявими й землистими, і він відчув незбагненну спонуку піти за ним до самого його джерела.
— Де ж твій Вейнрайт?
— Пароплав запізнюється, — відповів він.
— Не будь таким песимістом.
— У чому тут песимізм? Я стою тут, розмовляю.
— Ти згорблений і змарнілий.
— Я завжди згорблений і змарнілий. Яким зробили на фабриці, таким і вийшов.
— Ти сильніше горбишся, коли йдеться про м’яч.
Елеонор не помилялася. А вона взагалі колись помилялася? Він іноді буркотів на неї, але вони обоє знали, що правда майже завжди була на її боці. Вона мала англійський акцент, свої булочки, які він нетерпляче очікував напередодні, нестерпну охайність в одязі, яка часом видавалася йому хворобливою (він кілька разів заскочив її, коли вона розмовляла зі своїм гардеробом, зі смаком добираючи речі), проте завжди належною — слово, яке йому так подобалося. Вона мала сувору непохитність, яку дещо послаблювала, коли впевнювалася, що він схопив суть. І тепер, коли їхня донька жила окремо, маючи гарну роботу і помешкання в безпечному районі, Елеонор чатувала над Марвіном, над його одержимістю і смутком, розведеним жартами.
Легкою ходою вони вирушили по набережній Ембаркадеро, і Марвін зрозумів, що номери пірсів ішли на збільшення — номери були більшими й парними, тобто вони рухалися в протилежний бік від пірсу 7. Проте, здається, саме туди вів його запах, слабке смердіння, яке подеколи перебивав вітерець.
— Отже, що тобі має розповісти той Вейнрайт?
— Як його батькові, померлому і похованому, дістався м’яч.
— І тим самим ти завершиш що?
— Як воно називається…
— Походження.
— Походження, — повторив Марвін.
1. Колишня дружина Чакі Вейнрайта, С’юзан якось там — не має значення.
2. Індіанець на одну восьму — Марвін забув, з якого саме племені, — привів його до колишньої дружини.
3. Шок від життя незнайомих людей. Правда про інше життя, удар, результат.
4. Чакі в повітряних силах у Гренландії, В’єтнамі, йде в самоволку, що воно, так, скорочення, занесений бозна-куди, відрощує бороду, стає батьком і називає дитину Дакота.
5. Де Марвін випадково і знайшов ту колишню дружину — Рапід-Сіті (Південна Дакота) — вона там допомагала пацієнтам у басейні завглибшки метр двадцять.
6. Шок, сила пересічного життя. Те, чого не вигадаєш у стерильному комп’ютеризованому центрі, де немає ані порошинки.
— Марвіне, знаєш, що я тобі скажу.
— Тут різниця в часі три години. Уже не дочекаюсь.