І тепер вони отут, у чужому ліжку в Каліфорнії, після всіх життєвих вихилясів і непевних поворотів, і в його обіймах дівчина з Англії — рожева і невинна, навіть попри протилежне, а Марвін із полімерним волоссям, що надійно тримається на маківці.
Їй закортіло чогось японського, але це ще не все. Їм довелося піти туди, де, як повідомляв путівник, треба сидіти на татамі.
Марвін подумав, що, якби він прожив до зустрічі з Елеонор все своє життя, років сто, він щодня робив би ті самі три-чотири справи в тому самому порядку, але, познайомившись з Елеонор у віці ста одного року, він би погодився сидіти на підлозі та їсти морські водорості.
Вони сиділи в шкарпетках за низьким столиком і дивилися одне на одного.
— Яке слово означає щось не останнє, але дуже близьке до нього?
— Передостаннє.
— Передостаннє. Розумієш, це саме те, що я маю у разі з Чакі Вейнрайтом.
— Сиди рівно, — наказала вона.
— Гренландія. Завжди мав підозри щодо цього місця.
— Що ти маєш на увазі?
— Саме там він перебував під час служби в повітряних силах, якщо він взагалі там був.
— А чому б йому там не бути?
— Ти особисто знаєш бодай когось, хто там був?
— Ні, не знаю, — відповіла Елеонор.
— Дозволь тебе поінформувати. Я теж не знаю. І жоден з тих, із ким я спілкувався останнім часом.
— Думаю, там є якесь головне місто.
— Думаєш, там є головне місто. Ти знаєш, як воно називається?
— Не знаю.
— Ти взагалі бачила Гренландію на мапі?
— Думаю, так, можливо, раз чи два.
— Ти колись зауважувала, що вона ніколи не буває однакового розміру на двох різних мапах? Розмір Гренландії змінюється на кожній новій мапі. А ще він змінюється з року в рік.
— Вона велика, — сказала Елеонор.
— Вона дуже велика. Вона чимала. Але часом вона трохи менша за чималу, залежно від того, на якій мапі ти її бачиш.
— Думаю, Гренландія — найбільший острів у світі.
— Найбільший острів у світі, — підтвердив Марвін. — Але ти не знаєш нікого, хто там був. І розмір постійно змінюється. Ба більше, лише послухай, змінюється також і розташування. Бо якщо придивитися до однієї мапи, а потім до іншої, може видатися, що Гренландія рухається. Що вона трохи в іншому куточку океану. Отака суть мого аргументу.
— Якого аргументу?
— Ти запитала, тому я розповім. Що найбільші таємниці дивляться нам просто в очі, а ми нічого не помічаємо.
— Яка ж таємниця пов’язана з Гренландією?
— По-перше, чи вона існує? По-друге, чому змінюється її розмір і розташування? По-третє, чому не можна знайти того, хто там був особисто? По-четверте, оте падіння Б-52 років десять тому, про яке усі чомусь швиденько забули, ми й досі не знаємо, чи була на борту ядерна зброя?
Він вимовив «ядрена».
— Ти вважаєш, що Гренландія виконує таємну функцію і має таємне призначення. Але тоді можна вважати, що все має таємні функції та призначення, — сказала вона.
— Що більший об’єкт, то легше його приховати. Як дістатися Гренландії? На якому пароплаві? Де розташовується аеропорт, звідки літають у її головне місто, назву якого ніхто не знає і ніколи там не був? І це головне місто. Що тоді казати про віддалені райони. Увесь цей чималий острів — великий віддалений район. Якого вона кольору? Зеленого? Ісландія — зелена. Ісландію показують по телебаченню. Ти бачиш будинки й околицю. Якщо Ісландія зелена, то чи Гренландія біла? Це цікавить лише мене, бо ніхто більше не запитує. Я не маю жодного особистого інтересу щодо неї. Але я дивлюся канал про природу і бачу племена, що вимащують тіла брудом у Новій Гвінеї, і бачу цих як-їх-там-гну, які паруються в савані десь в Африці.
— Антилопи гну, — підказала Елеонор.
— Але я ніколи нічого не чую про Гренландію.
Офіціантка принесла саке для неї й пиво для нього. Вона називала ці алкогольні напої, і Марвіну здалося, що він на рейсовому літаку. Він подумав про всі свої подорожі, пов’язані з бейсболом, про розкуйовджені життя, слова і речення.
Наступний пасажир за списком, Ланді, будь ласка, розкажіть про себе на подіумі.
1. Мати близнюків у, як там його, містечку.