Він не міг відвести очі.
Фотомозаїка, здається, відкрила вторинну красу світу, зазвичай непомітну, галюцинаторний сплав точного і неймовірного. Кожен термальний спалах кольору — складна емоція, яку не визначити та не назвати.
Також він замислився про тих, хто живе в будинках, охоплених даними на вулиці, сфотографованої з космосу.
І це наступне, що датчики зафіксують, думав він. Невисловлені емоції людей у кімнатах.
А потім він неминуче подумав про Ніка.
Він неодноразово хотів зателефонувати братові. Він вважав, що почувається налаштованим на розмову про свою роботу. Він зміг би передати Ніку загальне відчуття речей, розповісти йому, що молодий брат тут зайнятий важливою справою, проте це знов і знов його непокоїть.
Одного дня може виявитися, що він збирає докупи боєзаряд, вибухову речовину ядерного пристрою — країна ревних фізиків-ядерників.
Метт мав сумніви, що може впоратися із цим сам. Він зміг би, якщо треба, і Джанет би йому допомогла, вона має чітку позицію, яку можна задіяти проти його сумнівів, але йому кортіло переговорити з Ніком. Він хотів чути з телефонної слухавки братів голос із незначними перепадами, які буквально містили асоціації цілого життя.
Нік своєрідно, якось по-європейськи серйозний. Він сформувався і став авторитетним. Спочатку неавторитетний, а потім переосмислений, рішуче сформований і знову авторитет. Часом похмурий і стриманий, не надто щедрий, він, імовірно, міг дати хлопцеві корисну пораду про етичні аспекти його роботи. Передусім Метт прагнув зацікавити. Це важливіше за безпосереднє обговорення, рекомендацію або оцінку, але цього він теж хотів — оцінки в братовому голосі.
Він не знав, що скаже брат. Можливо, він сказав би: «Це твій засіб вираження, ти серйозна людина, яка проходить випробування важкими питаннями й болісним вибором, і якщо ти це витримаєш, то зрештою станеш сильнішим». Або він скаже: «Дурню, який відбиток залишиться у твоїй душі, коли ти станеш батьком, як я? Замислись про свою провину в тому, що виховуєш дітей у зробленому тобою світі — свій талант, так ганебно змарнований». Це ще м’яко кажучи. І кому краще за мене, брате, знати дражливу справу, пов’язану зі зброєю?
Проте він ніколи не зробить це останнє зауваження, авжеж? А Метт не зателефонує. Вони не часто спілкуються, не говорять про матір, не шукають постійних приводів для суперечки, але, можливо, він зателефонує пізніше, коли знову відчує крайню потребу.
Коли з гір зривається вітер, то деформує дюни, і якщо ти вийшов нагору, залишив «Мішок» і сидиш удома із пивом і перекусками, то видно, як на задвірку випрані речі витягуються горизонтально на шворці, усе, що там є — простирадла, носовички, труси, піжамні штани, наче люди всіх можливих зростів і комплекцій, яких шматує тиском, вивільняючи їхні душі, що стрімко летять уперед до гіпсових пагорбів.
— Але суть не в цьому, — каже Ерік. — Ти вкотре не ро-ро-розумієш самої суті.
У горах дощило.
Ерік вдавано заїкався, так він любив згустити розмову й винайшов це, щоб глузувати з себе або зі слухача, хоча обидва вони не заїкалися, чи, може, він просто копіював коміка з нічного клубу або телеперсонажа — Метт так і не зрозумів.
Він визирнув з вікна Ерікового бунгало. Дощ димчастою мерехтливою стіною висів над вапняковими кручами. Ерік сидів на дивані, який досі був у фабричній пластиковій обгортці, посеред розгардіяшу з наукових журналів, щомісячників про НЛО, таблоїдів із супермаркету, півдесятка «Плейбоїв» і рештків їжі.
— Навіть попри зараженість значної території та велику кількість постраждалих, це й досі залишається головною таємницею.
— Такою таємною, що взагалі може бути неправдою, — сказав Метт.
— Ти в це віриш?
— Я вірю в зроблені помилки.
Еріку сподобалися слова Метта. Його невиразна усмішка замаячила на дальньому краю розпростертого тіла. З’явилась і зникла, неначе певний внутрішній діалог, який він провадив паралельно тому, що казав, усмішка, яка скидалася на невловимий протяг.
— Та суть же ясна і проста.
— У чому ж суть, Еріку?
Він підібрав журнал і безцільно гортав сторінки, говорячи дещо нетерплячим тоном, який передусім, саме зараз, коли він зрештою наближався до суті, був трохи втомленим і знудженим.