У Нью-Йорку був страйк сміттярів.
По гучномовцю викликали якогось чоловіка на ім’я Джек.
Жінка з акцентом звернулася до когось поруч:
— Я, так би мовити, закохалася в нього того самого дня, коли він фарбував у мене стіни.
Чоловік в інвалідному візку їв буріто.
Він чекав, коли оголосять літак Джанет. Він замислився, чи не варто зателефонувати братові. Нік зараз мешкав у Фініксі, працював там якимсь консультантом і раз на тиждень викладав латинь у дворічному коледжі.
Коли Нік помре, команда метафізиків вивчатиме чорну скриньку, особистий бортовий самописець, що розповість їм, як працював його мозок і чому він робив те, що робив, і що він про все це думав, проте немає жодної гарантії, що вони знайдуть бодай найменшу підказку.
Декламував латинські епіграми студентам бізнесу в містечку Парадайз-Веллі.
Метт зняв окуляри та дмухнув на лінзи, склавши губи еліпсом, наче шепочучи, потім протер носовичком запітнілу поверхню і підніс окуляри до світла.
Щоразу, коли невидимий голос просив когось узяти слухавку білого безкоштовного телефону, маленька дівчинка стискала кулачок і в нього говорила.
Він знову надів окуляри. Джанет з’явилася на вході, і він розсміявся, побачивши її. Розсміявся від щирої та здорової втіхи, від полегшення, що вона зрештою тут, а також у фізичному передчутті, він сміявся від усього того розгардіяшу, що чекає на них під час туристичної подорожі, і, зрештою, він сміявся, бо просто не міг інакше. Йому макітрилося в голові, бо він цілий день був за кермом і не мав сил утриматися від сміху.
Джанет жваво підійшла до нього з дещо викривленою посмішкою, яка означала, що вона досі повністю не певна, навіщо сюди приїхала.
— Капітан сказав, що зараз сорок градусів.
— Може, зателефонувати Нікові?
— Навіщо? У Бостоні було двадцять два.
— Він же тут по дорозі. Якось тупо не зателефонувати.
— У Нью-Йорку страйкують сміттярі, — сказала вона.
Йому макітрилося в голові, бо довго був за кермом, а вона отерпла від обмеженого простору і реву двигунів. Вони пішли на парковку і запхнули її валізи в джип. Джип тепер був повен вщерть, наче карикатурний споживач, і з нього випиналось обладнання, одяг, багаж і книжки.
— Скажи ще раз, куди ми їдемо, — сказала вона.
Вони заночували на краю індіанської резервації в старому саманному будиночку, у якому дівчина-підліток їла попкорн за столом і з ліжка відкривався вид на білу баню обсерваторії.
Кімната була гарна і з балками на стелі й моторошними провінційними меблями, і вони соромилися, бо доволі довго не бачилися і не торкалися одне одного, і Джанет мала до нього звикнути. Вони спали разом усього кілька разів, плануючи заздалегідь. Їм бракувало умовностей для порозуміння, темпу і поглядів, усіх мовчазних правил бажань і натяків, легких рухів тіла в ліфті. Тут не було ліфта. До того ж Джанет почувалася дещо невпевнено в незнайомій кімнаті. Це ж не зовсім вона, так?
Іншу жінку анонімність могла б вабити. Побачення з чоловіком у кімнаті, де до цього бували тисячі чоловіків і жінок. Стираючи власне минуле безликою мотельною невимушеністю. Але, дякувати Богу, це не мотель.
Вона стояла біля вікна у джинсах і бюстгальтері й помітно нервувала. Вони дійшли тільки до бюстгальтера. Саме тоді вона взяла паузу, щоб поговорити, розповісти йому про свої відчуття. Їй хотілося сексу, так, але загалом якось непевно, за її словами, бо, здається, не дуже зручно мати побачення з чоловіком за умов, що завчасно визначають очікування, — чуже ліжко десь у глушині. Вона по-особливому бачила себе і сторожко ставилася до того, що не видавалося правильним. По-перше, місце не надто чисте. По-друге, унизу була косоока чи більмоока дівчина, якась така. Вона говорила з ним щиро своїм слабким і трохи писклявим голосом, а він лежав у ліжку і слухав, чекаючи, доки вона призвичаїться до думки про переліт через усю країну з кінцевою зупинкою у випадковій кімнаті, що змушує її почуватися ізольованою від усього знайомого.
Він слухав, чекав і зрештою зрозумів, що деякі речі, які вона казала про себе, правдиві також і щодо нього. Він зрозумів: так підкрадаєшся до того, що завжди мовби знав.
Вона стояла біля вікна. Над її плечем він бачив баню обсерваторії, яка купалася в останніх променях із-за гірських верхівок.