Вони ходили на дискотеку, і вона спостерігала, як Майлз і Ейсі танцювали, — разом вони мали цілковито неперевершений вигляд, і, звичайно, вона трохи ревнувала, відчуваючи ревнощі й за пів хвилини по тому — не ревнощі, а заздрість, коли Ейсі танцювала з жінкою.
Вона спостерігала, як вони кружляють і мерехтять у спалахах вогнів, вона милувалась і заздрила водночас, захоплена їхнім видом, інша жінка у джинсах і плетених сандаліях, донька якогось дипломата, думала Клара, її волосся звисало спіральними кучерями, і як же легко і природно вони почувалися, наділені грацією певних швидкоплинних веселощів, шукаючи погляди одна одної в лихоманкових стробах, і її вражала власна реакція.
Злет Ейсі, її ім’я у повітрі, зухвалий талант і почуття свободи, її самовпевнена манера і те, як вона прагне всього, і, ймовірно, все матиме, і те, як вона танцювала, — смугастик із розстебнутим піджаком у вогнях, і від музики здригалися стіни.
Найкумедніше, що Естер не жартувала. Священник з якоїсь акторської каплички теж прийшов, Естер домовилася, хоча Джек не бував у церкві вже років сорок, хіба що відвідував на Різдво всеношні меси через, як-то кажуть, релігійні мотиви.
Вони сиділи в колі й розмовляли про популярні бродвейські мело-дійки. Джек був заслабким, щоб співати або розповідати анекдоти. Він був як відбитий шматок телятини. Естер тримала його за руку, доки не вийшла покурити. У дверях вона зупинилася, а потім знову пішла, і священник рушив за нею, а Клара поправила Джекові подушку.
І коли вона наприкінці вечора обійняла Ейсі, наприкінці Клариного вечора, бо тамтешня музика — то просто форма епілептичного нападу, і вона мала вибратися звідти якнайшвидше, — тож, коли вона обійняла Ейсі, то сказала їй, що виставка чудова, і побажала всього найкращого, така собі спроба затінення, недомовок і доволі жахливе відчуття, коли неохоче силкуєшся висловити любов до друга.
Вона вирішила поїхати до Лос-Анджелеса з Майлзом. Йому бракувало грошей через Нормал, і він намагався отримати фінансування від ізраїльського гангстера, що мешкав у Л. А. Чи їх, можливо, було двоє, вона точно не знала, один ізраїльтянин, а інший гангстер, тож вона вирішила, що поїде.
Сама ідея їй не подобалася, але вона думала, що це допоможе забути про нерозв’язані питання чи про подібне, — тут вона теж не мала певності.
А ще п’яний поет на чавунній лаві, заїжджий румун на даху, і як нікому невідома жінка відзняла сім котушок плівки й мовчки зникла.
За три дні вона вже була там. Вона прибула з дрібного і швидкоплинною метою, тож не передбачалося, що побачене і почуте матиме значення, але колись у ті три дні хтось згадав Вежі Воттса, і Клара подумала, що, певно, треба на них подивитися, бо вона вже давно про них знала і думала, що можна було б глянути, як буде час, однак потім забула.
А потім їй зателефонували з Нью-Йорка, і хто ж то був, хтось, кому кортіло прочитати рецензії на виставку Ейсі, саме з’явилися перші, й усі кепські, дошкульні й безжальні, і Клара зв’язалася з кількома друзями, які сказали, що в місті кажуть навіть гірше.
Вони говорили зі стриманим захопленням, таким собі документальним тоном з придиханням, коли маскуєш своє задоволення за формальними паузами.
Вони чекали, що вона відповість їм в унісон. А вона почувалася до біса ницою. Вони чекали, що вона тішитиметься, як і вони, за сигналом, із належним дотриманням усіх протоколів.
То було передостаннього дня. А останнього вона поїхала подивитися на Вежі Воттса. Майлз висадив її і сказав, що повернеться за годину. Вона і гадки не мала. Вона і не здогадувалася, що отакий зібганий мотлох з народної архітектури може набути такої епічності. Вона лише знала про вежі, що той чоловік працював сам, іммігрант, багато років, важко уявити скільки, і використовував різноманітні предмети, які зумів надибати й випросити.
Вона ходила навкруги, торкаючись речей, потираючи долонями лискучу поверхню. їй сподобалися візерунки, зроблені вдавленими в цемент джутовими килимками. Їй сподобалися бите зелене скло і денця пляшок, що випиналися над аркою. Й одна з високих веж з ажурною круговертю атомів. І південна стіна із заглазурованими галькою і черепашками мідій.
Вона не знала, що воно таке. Парк розваг, храмовий комплекс чи щось інше. Базар у Делі чи, може, свято на італійській вулиці. Місце, пронизане епіфаніями, якщо точніше.