Усі діти їли печиво «Орео». А Ерік їв печиво «Гайдрокс», бо назва була як у ракетного палива.
Одна з її кухонних рукавичок зникла, — вона їх багато мала, — і їй хотілося вірити, що Ерік позичив її для одного зі своїх завдань із хімії. Але запитати боялася. І думала, що і не намагатиметься її повернути.
Вчора він умочив «Гайдрокс» у молоко і тримав його, доки краплі стікали у склянку, а потім ледь розбірливо сказав:
— Ду-уже добре-е, що ми пу-устили русійський місяць у небо США.
Потім відкусив і проковтнув.
Чоловіки вирушили на пошуки супутника на орбіті. Еріка прибрала зі столу, натягла прогумовані рукавички й почала мити посуд. Рік неодноразово глузував з її рукавичок. У кухні, звісно, стояла посудомийна машина. Але вона як приневолена господиня відчувала, що треба попередньо власноруч усе вимити й відшкрябати, бо якщо лишиться бодай найменша пляма органічного осаду на зубчиках виделки або на сковорідках до того, як увімкнеш посудомийку, то воно переслідуватиме тебе весь ранок.
Промийте очі водою і негайно зверніться до окуліста.
Рукавички захищали її від окропу і дотику до залишків їжі. Еріка любила свої рукавички. Їх не розірвеш, вони, по суті, зроблені з того ж матеріалу, що використовується під час виробництва стільниць і кінескопів, для електроізоляції в підвалах і вулканізації автомобільних шин. Рукавички важливі попри ті специфічні відчуття — липучі, але сухі, що відкидало природну суперечність.
Усі довколишні речі важливі. Речі та слова. Слова, яким довіряєш і з якими живеш.
Перехідень Автопул
Фреш-бокс Партія в бридж
М’який куточок Ковролін
Закінчивши на кухні, вона вирішила пройтися пилосмоком по килиму у вітальні, але потім зрозуміла, що так лише погіршить собі настрій. Вона нещодавно придбала новий пилосмок, який формою скидався на супутник і який вона любила штовхати по кімнаті, бо він м’яко гудів і видавався футуристично-багатообіцяльним, але тепер вона лише сумно на нього позирала, як на незграбний об’єкт, сповнена докорами сумління через той «Супутник».
Штабельовані стільці Кімнатна перегородка
Диванні подушкі Соковичавниця
Стінки-гарнітури Пекарський аркуш
Вона подумала, що її звеселить праця для церковної пастви в суботу, трохи пожвавить подію.
Не користуйтесь у закритих приміщеннях.
Вона може приготувати пів десятка мисочок свого «“Джелл-О” салату асорті». Шість пачок лимонного желатину «Джелл-О». Шість чайних ложок солі. Шість чашок окропу. Шість столових ложок оцту. Дванадцять чашок кубиків льоду. Три чашки дрібно нарізаної салямі. Дві чашки дрібно нарізаного швейцарського сиру. Півтори чашки покришеної селери. Півтори чашки покришеної цибулі. Дванадцять столових ложок стиглих покришених маслин.
Вона пам’ятає, що одного дня десь пів року тому, повернувшись додому, побачила, як Ерік занурив голову в миску з салатом асорті. Він сказав, що намагався з’їсти його ізсередини, щоб перевірити власну наукову теорію. Пояснення було таким божевільним і непереконливим, що видалося навдивовижу вірогідним. Проте вона не повірила. Вона не знала, чому вірити. Чи то така форма сексуальної цікавості? Чи не уявляв він «Джелл-О» певною частиною жіночого тіла, яку можна лизати? Чи не був то акт неприродної оральної стимуляції? Увесь його рот і язик вкривала драглиста липка речовина. Вона лише дивилася на нього. Вона знала, як спілкуватися. Еріка вміла підбирати потрібні слова. Але їй довелося натягнути рукавички, щоб просто з ним поговорити.
Вона розпочала прибирати в кухні, повсякчас дослухаючись до обнадійливих звуків, що свідчили б про повернення її чоловіків, клацання автомобільних дверцят у перехідні, щільний звук добре підігнаних частин, що, гойднувшись, надійно замикаються.
Харизматичний темношкірий стояв біля церкви та говорив до натовпу.
У центрі міста білі молодики зіперлися на цегляні стіни й припарковані автівки, молодики з короткою стрижкою у чиносах чи джинсах, або сиділи навпочіпки на бордюрах, серед них були й старші хлопці, більшість спостерігає із ледь помітною суворою й зухвалою посмішкою, примруживши очі, як учасники маршу виходять з автовокзалу.
Проминають цегляні гуртожитки, спортивні майданчики студмістечка і групу темношкірих чоловіків, що розсілися на автівці, припаркованій перед похилим каркасним будинком у провулку біля Лінч-стрит. Чоловік із ціпком. Чоловік із синіми підтяжками. Чоловік у білій сорочці з краваткою і брилем. Кілька молодиків присіли на крилах машини, розмовляючи з жінкою, яка їсть персик на ґанку.