Зірки — люди видатних здібностей, чоловіки й жінки, які додають норову цій добі. Попри власні претензії на високе становище і загальновідомість, Едґар відчував анальний трепіт, коли балакав зі справжньою зіркою.
Клайд сказав:
— І це, звісно, теж.
Едґар не повернувся подивитися, що читає другий чоловік. Натомість він роздивлявся килим. Килими у «Волдорфі» товсті та розкішні, справжнє привілля для будь-яких бактерій. Якщо ви розумієтеся на сучасних війнах, то знаєте, що зброя з використанням патогенних бактерій не менш руйнівна, аніж мегатонні бомби. А то й певного мірою гірша, бо відчуття їхнього проникнення уже само по собі смерть.
Клайд сказав:
— Я знав, що оприлюднювати наші методи щодо представників організованої злочинності — то помилка.
— Які методи?
— Нишпорити в їхньому смітті.
— Але ж цікавий матеріал.
— І так матеріалізуються наслідувачі зі своєю ментальністю. У нас зараз просто жахлива ситуація зі зв’язками з громадськістю. А ще й той так званий «сміттєвий партизан» націлився вгадаєш на чиє сміття, босе?
— Прошу. Я насолоджуюся питвом. Чоловік насолоджується питвом, доки день добігає кінця.
— На твоє, — відповів Клайд.
Едґар не повірив, що правильно почув колегу.
— Наше конфіденційне джерело повідомляє… — І Клайд зашарудів сторінкою, щоб максимально посилити ефект неприємності. — Команда міських партизанів планує сміттєвий рейд у 4936 будинків на Серті-плейс, Нортвест, Вашинґтон, округ Колумбія.
Кінець світу в кубі.
— І коли планують?
— Приблизно зараз.
— Ти розмістив охорону?
— У машинах зовнішнього спостереження. Та байдуже, арештуємо ми їх чи ні, вони знайдуть спосіб улаштувати публічну виставу з твого сміття.
— Я не виставлятиму сміття.
— Урешті-решт треба буде виставити.
— Я виставлю і замкну.
— А як його тоді забере сміттяр?
Коли агенти ФБР розчиняються вночі з побутовими відходами якогось бандита, вони підкладають підробне сміття, щоб не викликати підозру, — пахучі залишки їжі, бляшанки з-під анчоусів, використані тампони, виготовлені в лабораторному підрозділі. Потім вони забирають справжнє сміття для аналізу криміналістами, експертами з картярства, письма, уривків аркушів, пожмаканих фотографій, плям від їжі, плям крові й усіх відомих підкласів сицилійської базгранини.
— Або зроби так, — запропонував Едґар. — Вистав імітацію мого сміття. Непримітні залишки та шматки. Щось не варте новин.
— Із цими людьми не можна використовувати звичні методи, хай вони й дієві. Бо те, чим вони займаються, суперечить звичайному протистоянню. І байдуже, як охороняється приміщення, рано чи пізно вони поцуплять сміттєвий бак і з ним утечуть.
Едґар підійшов до іншого вікна. Треба, як-то кажуть, змінити картинку.
— Конфіденційне джерело повідомляє, що вони планують влаштувати тур із твоїм сміттям. Винайняти зали у великих містах. Знайти лівацьких соціологів, щоб ті зробили аналіз кожної речі. Знайти гіпі, що втиратимуть його у свої голі тіла. Займатимуться з ним сексом, так би мовити. Знайти поетів, які напишуть про нього вірші. І насамкінець, в останньому місті туру вони планують його з’їсти.
Десь за десяток кварталів Едґар частково бачив східний фасад «Плази».
— І виблювати його, — сказав Клайд і додав: — Публічно.
Великий шиферний дах, фронтони, слухові віконця і мідний гребінь. Дивина та й годі, що така самоочевидна штука, як-от винос сміття, може раптово стати джерелом найсерйознішої тривоги.
— Конфіденційне джерело повідомляє, що вони зніматимуть документальне кіно про тур для широкого прокату.
— У нас є досьє на цих партизанів?
— Так.
— Велике? — поцікавився Едґар.
Досьє в нескінченній гирловій круговерті параної й контролю — життєво необхідне знаряддя. Едґар мав доволі багато ворогів на все життя, і засоби боротьби з ними вимагали об’ємних досьє. Фотографії, звіти зі спостереження, докладні заяви, список пов’язаних осіб, розшифровки плівок — прослуховування, жучки, проникнення. Досьє — найглибша форма правди, яка розширює факти й реальність. Щойно покладеш доказ у картотеку — розмиту фотографію, безпідставну поголоску, — як він стає неперебірливо справжнім. Це правда без повноважень, а тому не спростовна. Домисли просотуються з картотеки та плазують за обрій, поглинаючи тіло і розум. Картотека — все, життя — ніщо. На цьому і ґрунтувалася помста Едґара. Він упорядкував життя ворогів, їхні розмови, стосунки, навіть спогади, і зробив цих людей відповідальними за подробиці свого дітища.