У глибоких і моторошних сутінках Джанет стояла і чекала. Потім світлофор показував зелений, і її подруга казала «Ану, ану, ану, ану», і Джанет бігла, сподіваючись бігти за підтримки світлофора безупинно, витискаючи якнайбільшу швидкість за лічені секунди й намагаючись не наступати на крижані клаптики, і подруга повсякчас пильнувала.
Деякими вечорами, насправді — більшістю вечорів, треба стерегтися чоловіків. Саме тому й біжиш. Вони бачать, як ти наближаєшся у своїх пружистих біло-синіх кросах, і обов’язково мають щось сказати чи показати або просто провести поглядом, або іноді зовсім нічого не мають, ти — привид, тінь, кілька чоловіків юрбляться біля огорожі з рабиці або на пустирі, і ніколи не знаєш, чи краще звернути та оббігти їх по безпечній дузі чи продовжувати бігти прямо, бо перший маневр може їх образити, тоді як другий спокусить на запанібратські дії чи навіть кине виклик своєю необачністю, а ще деякими вечорами сніжить.
Маєш стерегтися снігу, дощу, сміття і бездомних собак.
Але через собак ти не бігаєш. Через собак сповільнюєшся, поступово збиваєшся на ходу. Чоловіки, що тиняються без діла, ось хто змушує бігти, а ще ті, які ховаються у дверних проймах або покинутих машинах, — і хочеться, щоб вони думали, що ти біжиш, бо просто любиш бігати, ти й усі інші, вечірній потік студентів, що здійснюють свій чотириквартальний спринт.
Ми просто бігуни — і хочеться, щоб і вони так думали, — і присвячуємо цьому свій час.
Джанет летіла як стріла, глибоко дихаючи, зосередившись на снігу і зеленому світлі, і визирала чоловіків, що можуть зіпертися на стіну або виходити з автівки, — на її шляху зазвичай було декілька покинутих автівок, де взимку влаштовували клуби для зустрічі.
Чотири довгі квартали під мінливим північним небом. Коли вона добігла до свого будинку, то вже тримала ключі напоготові, а потім заскочила всередину і сіла в ліфт, досі почуваючись спринтеркою, але тепер уже з ключами від квартири, і за п’ятнадцять секунд по тому, як вона ввійшла до зали, зачинивши двері на два замки, задзвонив телефон. І лише тоді її серце припинило гонитву.
Дзвінок — звична процедура, інша практикантка з лікарні хотіла впевнитися, що вона вже вдома. Їй відводилось одинадцять хвилин від дверей до дверей, враховуючи ліфт і відмикання замків. Кілька практиканток мешкали в цьому комплексі, і процедура надавала можливість систематично мінятися ролями. Джанет підбігала до пульту, робила дзвінок і позначала в графіку, як упоралася жінка, що бігла.
Вони все розраховували й прикріпляли до дошки. Потім вони перевзувались у кросівки й чекали на зелене світло.
Другий чоловік вирішив, що треба з’явитися дещо пізніше. Клайд Толсон мав схильність до твердої рішучості за складних обставин.
Це доводило його заповзятість. І коли ти чоловік, про якого на всі заставки кажуть як про покірного, поштивого, улесливого, запопадливого і корумпованого підлабузника у спадному порядку ознак, то маєш постійно виявляти силу характеру.
Та спочатку Клайд мав запевнити боса, що запізнення на вечірку на годину-дві не переслідуватиме присмеркові часи його директорства.
Служба безпеки ФБР звітувала про те, що протести біля «Плази» посилюються і запрошені на вечірку змушені входити під акомпанемент римованих прокльонів, плювків з близької відстані, непристойних знаків і жестів, та ще й ухилятися від випадкових предметів, які пролітали над головами.
Клайд вважав, що було б нерозумно дозволяти директору потрапити в таку ситуацію, коли може постраждати гідність Бюро, й Едґар зрештою погодився.
Тому вже опівночі чоловіки проїхали безлюдними вулицями центру міста у своєму куленепробивному чорному «кадилаку». Вони неквапливо повечеряли, жартуючи із сомельє, а потім насолодилися бренді в барі зі старими знайомими, бо старі знайомі були всюди, де з’являвся Джей Едґар Гувер, одні — віддані прибічники, інші — з картотеки, деякі — запеклі вороги, але ще не знали цього, тож Едґар з Клайдом перебували в доволі розслабленому настрої, попри звіти, що надходили з місця події, вони сиділи на шикарному задньому сидінні, звісно, у смокінгах й одягнувши маски, як ввічливий і невимушений борець зі злочинністю з недільних коміксів: професійний бюрократ удень, що перетворюється на безстрашну Людину в масці вночі й курсує вулицями в діловому костюмі зі своїм відданим поплічником.