По радіо вигукували:
— ДеньДоу, ДеньДоу, ДеньДоу, ДеньДоу.
Вона перерила комод і знайшла декілька досі путящих старих светрів і яскраві дитячі в’язані шапочки, кумедні й дурнуваті.
Комод — єдиний предмет у кімнаті, вартий того, щоб обдивитися вдруге, поза контекстом про особистий зв’язок; він дубовий, з високими подряпаними дзеркалами, що висіли на стулках в елегантній трилистій рамі.
По радіо гукали:
— СвинСвинСвинСвинСвинСвин.
Вона почала розуміти, що частина вуличного гамору, музики й голосів, що риплять зі студентських динаміків, лунають з радіостанції, на яку вона налаштувала приймач.
Вона збирала речі та слухала.
По радіо сказали:
— Документ ради професорів за номером 122 передбачає застосування сили до студентів. Документ ради професорів за номером 122 передбачає застосування сили до студентів.
Вона почала розуміти, що в студмістечках по всій країні був В’єтнамський тиждень. А в Медісоні був День Доу, протест проти «Доу Кемікл», чиї вербувальники активізувались у студмістечках, а серед продуктів «Доу Кемікл», до речі, був новий, покращений вид напалму із полістиролів, через що драглиста речовина щільніше приставала до людської плоті.
Документ ради професорів за номером 122 передбачає застосування сили до студентів.
І не дивно, подумала вона. Бо звук був такий, наче студенти роздирали містечко, і все неначе — раніше цього дня з прапорами В’єтконга на Лінден-стрит і мімами з білими обличчями, що встрявали в бійку з поліцією на університетському подвір’ї Баском-гілл, — і все неначе — що?
Станція звітувала про День Доу і, здавалося, брала в ньому участь.
По радіо гукали:
— СвинСвинСвинСвинСвинСвин.
Неначе вночі змінилися правила того, що можна помислити.
Вона почала розуміти, що той бунт на вулиці, якщо він ним був, підсилений і покращений зімітованим бунтом на радіо, аудіомонтажем з пострілами зі зброї, криками, сиренами, клаксонами й періодичними справжніми (або, може, ні) зведеннями.
Вона знайшла старе пальто, яке вважала загубленим — як ти загубила пальто, усі дивувалися — на озері п’ять років тому.
По радіо сказали:
— Зніміть ремінь і намотайте на кулак.
Коли мати вчора ввечері подала свиняче філе, батько пробурмотів «Геть свино-копів», і хоча він сказав те серйозно, Меріан розсміялася, і він її підтримав, хоч і безрадісно.
По радіо повідомили:
— Зараз виходять зведення про АСДП.
Увечері вона мала піти до школи, — але не пішла, — щоб вивчати акції, облігації, боргові зобов’язання й інші інструменти матеріального багатства, що існують для вироблення ще більшого багатства, але не пішла, та й усе, але незабаром піде, знаючи себе, знаючи, що їй потрібні зовнішні сили, які протидіятимуть її схильностям.
Хотілося зателефонувати Ніку, але вона розуміла, що його не буде на місці.
По радіо крутили записи стрілянини, автотрощ, рядки суворих діалогів зі старих воєнних фільмів.
Мати називала її недбалою і байдужою. Вона потерпає від браку честолюбства, сказала мати.
Документ ради професорів за номером 122 передбачає застосування сили до студентів. Документ ради професорів за номером 122 передбачає застосування сили до студентів.
Вона слухала, бо це відбувалося тут, але вона також періодично вимикалася, стаючи неуважною, винятково задля самозахисту. Воно все чомусь дуже втомлювало. Була в тому певна виснажлива настійливість, через яку вона відволікалася. Вона спакувалась і подумала про дзвінок: навіть якщо Ніка немає, можна залишити повідомлення комусь в учительській, дотепне й сексуальне, йому це взагалі не сподобається, але вона подумала, що все одно так можна зробити.
АСДП — це, здається, абревіатура аміачної селітри з дизельним паливом.
Вона поклала светри до комоду. Вона забере їх на День подяки, якщо вирішить, що вони їй потрібні, і якщо не передумає про їхню доречність, про яку вона саме розмірковувала.
По радіо сказала:
— Кафка без «ф» — це кака. Так, ми говоримо про відходи, ми говоримо про добрива, ми говоримо про відходи та зброю, ми говоримо про АСДП, про бомбу, яка зароджується в хліву, у дупі свині.
— СвинСвинСвинСвинСвинСвин.
Вона намацала у валізній кишені пачку цигарок. Потім відчинила фрамугу і запалила одну. Усередину ввірвався гамір, поліцейський мегафон, нові зведення, рок-музика, вона вимкнула радіо і сіла, курячи, біля вікна.
Раніше цього дня на Бебкок-драйв вона вже бачила кольоровий «фольксваґен жук» із розмальованими обличчями у віконцях.