— Кого я бачу!
Я кажу:
— Привіт, Джеррі.
— Нік Шей? Кий біс, звідки ти тут?
Я кажу:
— Привіт, Джеррі. Де ми тут?
— Я знаю, де я. А ти в біса де? Я постійно щось чую. Каліфорнія, Аризона. Я бачив матір три-чотири роки тому. Коли це було? П’ятнадцять років?
Я сказав:
— Я в місті на тиждень. Займаюся дослідницьким проектом для однієї організації із Середнього Заходу. А ти як?
— Чому ти такий спокійний? Майже п’ятнадцять довбаних років. Що ти п’єш?
— А що ти п’єш?
— Не питай, — сказав він.
— Мені те саме.
Він хотів покликати бармена, але той кудись ушився. У дальньому кутку бару сидів чоловік із забинтованою головою і намагався влучити монетою в чарку. Неподалік від Джеррі сиділи дві жінки, і легко можна було припустити, що це дві місцеві підстаркуваті й щебетливі хвойди, от тільки вони були щось не дуже балакучі і не цікавилися розмовами сторонніх — просто давні й зужиті прихильниці того мистецтва.
Ми перекидалися простими фактами про життя і роботу, а потім Джеррі ретельно доповів про тих, із ким ми зростали, новини, які він, імовірно, накопичував для подібних випадків, штани обвисли під його черевцем, а вузол краватки теліпався далеко від комірця.
— Ти одружений, Ніку?
— Ні.
— Є якась особлива дівчина на прикметі?
— Ні. Нещодавно познайомився з одною жінкою в Чикаго. Та відповідь усе одно «ні». Я не з тих, хто одружується. Не бачу себе одруженим. Не визнаю шлюбних уз. Навіть не думаю про це.
— У найнестриманіших мріях. А я, я одружений. Двоє діточок. Я б показав тобі фотки, але ж ти не хочеш дивитися фотки.
Прийшов бармен, і я замовив коктейль «Стінґер», що переливався через вінця. Час наближався до вечора, день тьмянів, на стіні за шинквасом був незавершений мурал з пальмою, а з бантини звисало справжнє сомбреро. Джеррі сказав, що тут недовго був джазовий клуб, і після того, як вони облишили музику, а клієнтура змінилася, він побачив, що сюди можна і надалі приходити. Потрібна годинка між офісом і сім’єю, щоб побути на самоті й поміркувати, сказав він.
Його правда. Мені не хотілося дивитися фотки.
— Мені тридцять, — сказав він. — Коли батькові було тридцять п’ять, він скидався на старигана.
— Лише тобі. Ти був у першому класі. Тоді всі скидалися на стариганів.
— Ні, він був стариганем. Виснажений дід. Радий тебе бачити, Ніку. Я згадую про тебе. Я повертаюся туди. Колись там було ніде яблуку впасти. Зараз порожньо.
Ми разом ходили в школу, де вчителювали черниці, а потім Джеррі пішов до католицької старшої школи, а я перейшов до державної, і відтоді ми бачилися лише зрідка, у фоє кінотеатру, коли купували «Кока-колу», він зі своїми друзями, я зі своїми, і між нами виникло дивне відчуття роз’єднаності, не недружнє, але глибоке, частково через відмінності в школах, різні звички й заняття, але й дещо інше несумісне: стиль, друзі, майбутнє.
— Тебе не було до біса довго. До біса довго. Може, подумаєш про повернення, — сказав він.
— Жити тут? Облиш. Ні. Мені подобається бути подалі звідси.
— Подалі звідси. А де це — подалі звідси?
— Будь-де, ти й не чув про таке.
— Якщо я і не чув про таке, воно, певне, якесь жахливе? — запитав він.
Ми звали його Смиканий Джеррі, бо і тепер він сіпався і мружився, як я зауважив, в окулярах і зі шкільною каблучкою.
Я не став йому розповідати про єзуїтів. Занадто цікаво. Він би затримав мене на кілька годин. Я розповів йому про свій проект, про те, як змінити традиційну методику шкільного навчання, і як я відвідував школи в гето і маргінальних частинах міста, тут і у Філадельфії, як позаштатний молодший співробітник фірми з дослідження поведінки в Еванстоні (Іллінойс).
— Ти ще викладаєш.
— Я викладав, я викладав. І, певно, ще до цього повернуся, — сказав я, — рано чи пізно. У середній школі. Цивільне право й англійську. Але хочу викладати латину.
Теж занадто цікаво. Ніби королівська розвага для нього, але теж занадто цікаво. Здавалося, колись давно, у минулому, Джеррі якийсь час, подейкували, збирався стати священником, а може, податися до Ірландських християнських братів, і в нього аж обличчя перекосило, коли він міркував про того Нікі, якого колись знав, і того, про якого щойно почув, викладача латини в школі.