Тепер він кличе його Чарлз, бо такий їхній соціальний статус, вони — джентльмени, що випивають у клубі.
Він чекає, коли вип’є Чарлз. Мить пекучої правди. Менкс прикладав вуста до обідка фляжки й тепер чекає, щоб те саме зробив Чарлз.
Коротке, глибоке і добре знане очікування.
Навіть не витирає обідок. Просто нахиляє і п’є, дуже великий ковток, і підводить очі, повні сліз, задихається, але щасливий. Обидва щасливі й почуваються королями.
— Не в те горло, — каже Чарлі, витискаючи слова.
— Буває.
— Нещасний випадок на виробництві, — каже чоловік, ковтаючи повітря.
Фляжка пішла по руках. Менкс робить щедротний ковток і відразу відчуває ефект, о так, ірландська рідина провітрює безліч вирішальних ходів у його голові та грудях.
Вони передають фляжку один одному.
— У мене одна дівчинка, — каже Менкс, — Роузі. Кращу доньку годі уявити.
— Скільки років?
— Скільки років, — повторює він.
Він відчуває, як усе починає пливти перед очима.
— Може, удвічі старша за твого. Твоєму вісім, так? Уяви, що тобі вісім.
Вони передають фляжку.
— Буду чесним, — каже Чарлі. — Ти був чесним зі мною. Принаймні я скажу тобі, що думаю.
Попереду і позаду черги люди повкладалися спати чи вже мовчки скрутились у дрімотному очікуванні, звісивши голови на груди, десь жевріють цигарки, більшість сплять під ковдрами або товстими парками, або просто куняють, примруживши очі, хтось кашляє, хтось стогне, по радіо грає латинська музика, але не дуже гучно, хтось рвучко прокидається і знову вимикається, а за огорожею — кінний коп, і Менкс трохи посувається, щоб побачити нерухому високу буру тварину, яка стоїть нерухома, наче мертва, якість, не властива людям, коли вони не рухаються, або собакам, якщо вже порівнювати, або рибкам в акваріумі, вона не спокійна чи незворушна, а нерухома по-своєму, велика і сильна, із лискучими боками.
— Буду чесним, — каже Чарлі, — бо який сенс бути нечесними?
— Нумо, друже.
— Я не знаю, кажеш ти правду чи ні. Але м’яч скидається на ті, якими грають у Національній лізі 1951 року. Один бал на твою користь, відносно незначний, бо є м’ячі, а є М’яч.
— Ага, але це не м’яч, а куля-молот.
Вони передають фляжку.
— Ще один бал, головний, дивлюся я на тебе і думаю, що ти не шахрай і не брехун.
Коротка пауза.
— Тоді ти такий перший, — каже Менкс.
Вони сміються, замовкають і знову сміються. Це один із тих жартів, що лунає секунд десять-двадцять, відскакуючи від поверхонь, одне значення відлунює в іншому, і зараз лише треба поставити підпис там, де треба.
— Скільки? — запитує Чарлі.
Менкс відводить очі. У своїй тактиці й планах він так далеко не заходив, а тому не знає скільки. Але відчуває, що напружується. Позаду фиркає коняка.
— Це тобі вирішувати, — каже він і миттєво і незвично почувається обдуреним.
Чарлі тримає м’яч обома руками, затиснувши під підборіддям.
— Розумієш, я ж не знаю, що купую, — каже він. — Варто про це пам’ятати. Звісно, бачили очі, що купували. Але ми говоримо про предмет, який дуже близький твоєму серцю.
Агов, босе, ти ж не збираєшся вивертати мені руки?
— Тільки тобі вирішувати. Бо я довіряю, що ти вчиниш правильно. Ти знаєшся на бейсболі. Уболівальник. Я хочу, щоб ця річ належала вболівальнику, — каже Менкс.
Він відчуває, як повільно ковзає його погляд, кудись усередину, і зауважує певну напруженість у грудях.
Чарлз. Раптом Чарлз стає тим, за ким останнє слово. Трохи приспав, розумієш, згадкою про гроші. Та раптом Чарлз ковзає спиною вгору по стіні та починає метушливо і гарячково порпатись у кишенях.
Менкс перехиляє фляжку і п’є.
Чарлз витягує банкноти з двох чи трьох кишень, розправляє п’ятірку і розгладжує долар. Менкс дивиться вздовж черги на голови сонних, на чоловіків, що видихають пару в прохолодне повітря, на тих, хто спить і снить цієї пізньої ночі.
Сума виникла перед очима така: десятка, дві п’ятірки, ще десятка, дві по долару, четвертак, два п’ятаки і десятицентовик, яким грають у блошки.
Ще й на додачу зі спального мішка виліз малий.
Чарлі каже:
— Хочу віддати тобі всі ці гроші, усе, що маю. Навіть дріб’язок. Я хочу віддати тобі навіть дріб’язок. Бо гроші на квитки в мене отут. — Він постукав себе у груди. — А ключі від машини отут. — Він ляснув себе по стегну. — Я хочу віддати тобі все зі своїх кишень до останнього п’ятака.