Він міг перебувати за сценою, чути власний голос, спостерігати за невимушеним балакуном у компанії черниці у відлозі. Але він не цілковито втратив обачність. Зрештою, оці її одяг і відлога. Тканина насторожувала. Вона сама була тканиною. Стіною випраної тканини. Жінка з тканини.
По обіді на шкільному подвір’ї Річард Стасяк зробив одну дивину. Коли Метті це побачив, то якусь мить не усвідомлював усього побаченого. Річард Стасяк носив такі заношені, такі колючі й занедбані труси, що розстебнув ширінку, устромив туди руку і стягнув білизну просто зі свого тіла, висмикнувши жалюгідні клапті, і кинув у Мері Філі, яка відстрибнула назад, затуливши рота руками, начебто побачила щось таке, про що краще нікому не знати.
Після цього всі знову повернулися до класу.
Щоранку Ніка підкидав до роботи якийсь фабричний пакувальник, але треба було в темряві й холоді дочекатися того на розі, а потім разом їхати у Бронкське задуп’я, де одна річка вигиналася в іншу, і фабрика морозива стояла серед бур’яну, як пігмейська в’язниця на Замбезі, і так усе одно краще, аніж їхати потягом у тисняві години пік.
Після роботи його висадили біля зоопарку, і він ішов на захід повз школу брата, де бачив, як чувак у машині штовхав шістьох в іншій. Він підійшов до свого будинку і повернув біля бакалії Донато, пройшов тридцять метрів вузькою вуличкою і проскочив в отвір, де бетонні сходи вели до мережі провулків між п’ятьма-шістьма скупченими тут будинками.
Униз подвір’ями, отак це називалося.
Щільно розташовані будівлі, шворки для прання, косе світло, острівки бур’яну, кілька майбутніх садків і голі айланти, пожежні виходи, що закріпили ажурові малюнки світла й тіней на стінах і бруківці.
Нік пірнув під навислі конструкції та пройшов вузькими ходами. Деякі двері там на замку, а деякі прочинені. Підвальні проходи з’єднували підсобки й ніші для сміттєвих баків і старих вугляних бункерів, де тепер стояли котли і комори, у яких торговці з вулиці тримали свій інвентар, — запах, частково відходів, а частково відсирілого каменю, плями цвілі й густа прохолода, відчуття того, що все відбулось і залишалось у повітрі, просякнутому і перемішаному грибком, вологою, кавовою гущею і швабрами у великих зливальницях.
Половина його дитинства минула на цих вулицях, а друга половина — на подвір’ях, і ще трошки надлишку затиснуто між дахами й пожежними виходами.
Він проминув котельні й прочинив двері в кінці проходу. Офіціант Джордж сидів у маленькій коморі, яку, за його словами, використовував як домівку поза домівкою. Він побачив Ніка у дверях і кивнув, запрошуючи до кімнати. Джордж мав домовленість із комендантом. У кімнаті були койка, стіл, пастка на щурів, пара стільців, дві лампи на дроті та безліч банок із фарбами й сантехнічне устаткування, і Нік майже не сумнівався, що домовленість включає ще й жінку, яка відвідує Джорджа, жінку, якій він платить за секс, і комендант дозволяє йому користуватися кімнатою в обмін на щось із цього, і, певно, час від часу жінка задовольняє коменданта за гроші Джорджа.
— Мені спало на думку, що ти можеш тут бути.
— Я тут, — сказав Джордж.
— У мене шосте почуття на такі штуки.
— Ти бачиш крізь стіни.
Джордж підштовхнув колоду карт на середину столу, і Нік присів.
— Лише шосте почуття. Над стінами я й досі працюю.
— Чи розповіло тобі твоє шосте почуття, що посеред ночі трапилось у більярдній?
Він був вічним холостяком, цей Джордж, мав дві роботи й жив із вісімдесятирічною бабусею, а коли не працював, цілими днями ганяв кулі. А коли він не займався жодним із цього, то Нік зустрічав його тут і вони грали в брісколу, «брішк» на діалекті, гру для стариганів, а вони розкидали карти просто, щоб згаяти час, найгірший спосіб його змарнувати, але Ніку з Офіціантом Джорджем було цікаво.
— Коли — учора?
— Учора. Заклад пограбували.
— Пограбували більярдну?
— Трійця з пістолетами, — сказав Джордж і промугикав щось схоже на кіномузику.
— Трійця з пістолетами. Ти там був?
— Я пішов на роботу до ресторану о шостій, повернувся об одинадцятій, зіграв партію і потім пішов додому. А це сталося значно пізніше. Вони пограбували гравців у покер.
— Вони пограбували гравців у покер?
— Ти збираєшся повторювати все, що я кажу?