Він не був певен, хто вона, та, що лежала поруч у темряві, але оце вони точно могли разом здолати.
8
На даху, на їхньому смоляному пляжі, вони намащували олією для засмаги руки й ноги, і дівчата сідали на ковдру в шортах або засукавши джинси до колін, вони намащували обличчя і слухали портативний приймач, доки спека не ставала нестерпною, але й тоді вони ще трохи сиділи.
Під радіо вони співали хіти тижня зі списку сорока і потрапляли в слова, паузи, випади і оберти, кожна інтонація — цілковито бездоганно, але, звісно, лише в тих піснях, які їм подобалися.
Смола м’якшала і парувала, а спека періщила згори, і зелені комахи приставали до їхніх тіл, а навпроти хлопчик-голуб’ятник бамбуковою жердиною піднімав птахів угору спіраллю і час від часу розмахував рушником, свистів, як дорожній коп, а його зграя змішувалась у повітрі зі зграєю суперників з іншого даху за три квартали звідси, метушлива пляма сотні птахів, і молодняк летів із чужою зграєю, їх ловили, а іноді й убивали, відправляли на небо за правилами суперника з іншого даху, і незабаром дівчата мали звідти піти, бо дах аж шкварчав від сонця, і вони наспівували пісні, згортаючи свої ковдри.
Вони сіли в автобус на пляж, а люди й далі пхнулися, і Ніка затиснули позаду з Ґлорією замість Лоретти. Вони стояли, учепившись за ремінці, і щоразу, коли автобус повертав або зупинявся, їхні тіла неухильно торкалися, хоча цього можна було уникнути, і Нік стояв із незворушним видом, а Ґлорія всміхалася, і подорож, здається, тривала вічність.
13-й сектор був місцем пляжного збору, але вони розправили ковдру на першому вільному місці, бо вже зібралися, а пляж був забитий, як автобус.
На мілководді хлопці сідали один одному на плечі, і вершники боролися руками.
Ковдри з приймачами, їжа, орендовані парасольки, піщані тіла пліч-о-пліч, картярі, брилі, олія для засмаги.
Лоретта вийшла з води, і він кинув їй рушник, єдиний рушник на чотирьох, і він дивився, як вона стояла над ковдрою серед неосяжної піщаної ковдряної нації, і підкова пляжу простягалася навсебіч до кам’яного хвилелому, і він дивився, як Лоретта струшує воду з волосся і витирає вуха пальцем, на який накрутила рушник.
Один хлопець стояв на руках, а потім упав на чужу ковдру, і люди ззиралися, гомоніли та струшували пісок.
ДжуДжу підвівся, щоб намастити тіло олією.
— Нехай на тебе подивляться, — сказала Ґлорія.
— Важкоатлет, — сказала Лоретта.
— Покажи їм свої передпліччя, ДжуДжу.
— Весело, але за те, що можна на пляжі, — сказала Лоретта, — тебе закидають камінням на розі вулиці.
— Пограй м’язами, вони спостерігають, — сказала Ґлорія.
Торговець морозивом у всьому білому торував собі шлях серед ковдр, і його обличчя рожевішало від високого сонця, і якщо купити подвійне фруктове, то так і не доберешся до другої половинки, бо вона розтане в руці.
Нік стрибнув у воду й увійшов углиб, і коли випірнув, то відчував нищівний шок, легені затисло, а очі палило від солі, така ось бадьора зміна світів.
Жінки знімали з дітлахів мокрі купальні костюми, обертали малечу в рушники, і в них же їх і переодягали, трусики й інше, і все це звивалося, неначе хто робив фокуси в пустелі.
Лоретта лежала на ковдрі долілиць і спала, і до її спини прилип пісок, а він відпочивав поруч із нею на ліктях і тихенько дмухав на її плечі.
На зворотному шляху в їхньому розпорядженні було ціле заднє сидіння, і просто під ним — мотор, і з-під низу бив жар, а вони, зморені, голодні, щасливі, куняли на плечах одне одного, обличчя стягнуло від сонця, очі трохи пекло, а автобус під ними відригував жар.
Він стояв у темному коридорі й дивився на неї.
— Ґлоріє, ти така лиха.
— Я не лиха. Ти лихий.
— Ти така лиха.
— Якщо я лиха, який ти?
— Ґлоріє, ходи сюди, Ґлоріє.
— Що тобі треба?
— Підійди на хвилинку.
— Нащо підійти? Підійти для чого?
— Ґлоріє, ти — пизда.
— Що тобі треба?
— Ґлоріє, ти — пизда.
— Скажи щось приємне, Нікі.
Вона всміхалася, а він — ні.
— Ти така лиха. Ти дійсно лиха.
— Я лиха? Хто лихий?
Вона вихиляла стегнами під його руками і всміхалася.
— Ти — пизда, зсередини й ззовні, згори й донизу. Ти всюди пизда, скрізь-наскрізь.
— Спробуй для різноманіття сказати щось приємне, — сказала вона йому.