Поглянеш на них — і тебе вб’ють.
Він поїхав додому, напружено притиснувшись до керма. Дівчина-англійка з Сомерсета, не повіриш. Десь раз на місяць він слухав елегію на піаніно, улюблену композицію Елеонор, натиснувши кнопку повторного відтворення, щоб вона не припинялась. Саме її голос цієї пори року нагадував йому про те, що треба витягти темно-бежеву штормівку. «Час одягти стару Мак-Ґреґор, Марве». У цьому простому реченні, слово в слово впродовж років, було все необхідне: глибока залежність двох людей, які зустрілися під час війни, листувалися, врешті-решт побралися, а потім народили дитину, і знадобився певний час, щоб два серця поєдналися в щоденну звичку. Хімчистка. Він чистив Мак-Ґреґори тоннами.
Коли він увійшов у дім, там дзеленчав телефон. Він пройшов на кухню, поклав на стіл пакет з випічкою, зняв куртку, телефон досі дзеленчав, він відчинив холодильник, витяг тонік з ароматом селери та ковтнув просто з пляшки, тепер він міг вільно це робити, невеличка розрада. Він стягнув рукавички, такі щільні, що не піддавалися, він спочатку зняв їх до найширшої частини кисті, а потім смикнув кожен залиплий палець, почуваючись через таку процедуру дещо штучним. Після цього він пройшов через кімнату до телефону, настінної білої моделі, поруч зі світлиною президента Рейґана в Овальному кабінеті між Боббі Томсоном і Ральфом Бранкою та прапором з китичками за ними, єдиним натяком на бейсбол у всій надпідвальній частині будинку. Бо вона могла бути страх яка капосна, ця Елеонор, через те, що хтось п’є просто з пляшки.
Телефон дзеленчав. Він подивився на нього і зняв слухавку, її тепер називають гарнітурою. Він нарешті продавав свій будинок, щоб переїхати до помешкання Клариси, донька із зятем на четвертому, батько під ними на третьому у квартирі, де легко навести лад і де на підвіконні дозрівають банани. Він ходитиме в душ унизу, тоді як Клариса і Карл бігатимуть на бігових доріжках нагорі — вони тренуються, щоб жити вічно.
— Я телефоную з Фінікса, — сказав голос.
— Із міста чи з птаха?
— Кілька місяців тому мій знайомий. Десять чи одинадцять місяців тому. Навідувався до вас.
— Не пригадую.
— Звати Браян Ґлассик.
— Навіть якщо катуватимете мене, я не пригадаю. Люди приходили до мене п’ять-шість разів. Я зустрічаю їх і для мене це все одно, що сумки для одягу дорогою в аеропорт. Я функціоную всередині свого розуму.
— Хай там як, він нещодавно згадав про свої відвідини. Не були б ви такі ласкаві розповісти мені про бейсбольний м’яч у скрині.
Вони стукатимуть у двері, щоб упевнитися, чи з ним усе гаразд. Він вистромить голову крізь занавіску в душовій. Усе гаразд, зі мною все гаразд.
— Ви — відданий вболівальник на пенсії в Аризоні з серцевим клапаном, який вживили з дакроновими манжетами, і у вас виникла ностальгія за старими часами. Ви зробили кар’єру на злиттях підприємств і, як воно, поглинаннях. Заробили мільйони, але і досі не задоволені. Ви бажаєте ще одного отого поглинання винятково для душі.
— Браян попередив, що це може бути якось так.
— Ви бажаєте поговорити про м’яч, але про вас треба спочатку дещо дізнатися. Насправді я готовий його продати. Люди про це знають. Мені телефонують чоловіки з шорсткими голосами. У їхніх яснах — ряди полімерів. Їм просвердлили отвори в боці, щоб позбуватися відходів життєдіяльності. Вони повертаються з лікарні після еходоплеркардіографії. Мені телефонують чоловіки з четверним шунтуванням, із нітрогліцерином у крові, з якого виробляють динаміт.
— Я більше не вболіваю. Я не слідкую за командами.
— Я й сам з тих, хто постійно проходить обстеження. Тобто в мене рак із рецидивами по всьому тілу, і лікар надає мені групові знижки. Не хвилюйтеся, сміятися не треба. Я намагаюся зіпсувати вам настрій.
— Ви вболіваєте за «Доджерз», так?
— Від народження.
— Зростали в Брукліні?
— Зростав у Брукліні, купляю собі чизкейк у Бронксі, а коли треба, буваю на Нижньому Іст-Сайді.
— Уболівальник «Доджерз». Але в підвалі відтворили табло з «Поло Ґраундз».
— Щоб нагадувати, — відповів Марвін. — Чи щоб приготуватися. Уже сам не пам’ятаю нащо.
— Я не пенсіонер. Мільйонів не маю. Я й не знаю, навіщо хочу купити той м’яч.