Метт задихався від задоволення. Із горлянки вирвався звук, невимушена трель. Нік закінчив історію — щур спритно протиснувся крізь вентиляційний отвір у стіні, і вечір був остаточно зіпсований. Вони випили ще кави, а потім брат знайшов телефонний довідник і викликав таксі. Нік стояв у залі біля вікна. Він шукав поглядом шльондр у колготках зі спандексу на даху мотелю.
Італійці. Вони сиділи на сходах перед будинком із паперовими віялами й оранжадом. Вони створили свій світ. Вони питали: «Хто кращий за мене?» Вона ніколи не могла цього сказати. Вони знали, як треба сидіти, казати та бути щасливими. Поринаючи в думках у попередні десятиріччя. Вона бачила жінку, яка обмахувала себе журналом, і здавалося, що то енциклопедія вітерців, книжка всіх легеньких повівів, що коли-небудь були. Спека одурманила місто. Коні гинуть на вулицях. Хто кращий за мене?
Вона чула, як вони розмовляли на кухні.
Він хоче, щоб я пішла до зоопарку, бо там справжні тварини. Я кажу йому, це тварини із зоопарку. Це тварини, що живуть у Бронксі. По телевізору я бачу тварин, які живуть у тропічних лісах і пустелях. То які ж справжні, а які ні, і він розсміявся.
Було б легше повірити, що вона на це заслуговувала. Він пішов, бо вона була безсердечна, дурна, зла, погана господиня, погана мати, холодна жінка. Але їй не вдавалося вигадати надійний сюжет для жодного з цих виправдань.
Але це була сама солодка близькість, його шепіткі історії про гравців і поліцію, коли вони лежали вдвох у ліжку, про його дні з посильними й ділками, що заправляли пошиттям одягу. Він смішив її, розповідаючи свої історії пізно вночі, ночі кохання, шепочучи їй по тому, коли вони лежали близенько, і навіть коли в нього не було ані гроша в кишені, він уночі розповідав їй смішні й божевільні історії.
Вона відчула, що засинає, і проказала «Аве Марія», як завжди робила перед сном. Тільки вона більше не була певна, чи проказала останню «Аве Марія» вчора ввечорі чи дві хвилини тому, а через те проказувала молитву знову і знову, бо плутала час і не хотіла лягати, не упевнившись.
Вона мала більше матеріальних речей, аніж більшість знайомих, адже її забезпечували сини. Вона мала кращі, ніж у них, меблі, будинок у безпечному районі, ще й лікарів, куди не кинь оком. Вони змушували її відвідувати гінеколога, то Джанет телефонувала, то Меріан, жінки світу, ура. Але вона досі не могла запитати: «Хто кращий за мене?»
Вона познайомилася з італійцем без родини, хлопцем, який щойно з’явився, наче тінь, яка відділилася від стіни. Спочатку вона не зважала. Їй подобалося. Вона не хотіла родичів, які приходять з випічкою у білих коробках. Їй подобалася його худорлявість і те, що він ні до кого не прив’язаний. Але потім вона побачила, що це значить. Єдиним, що зберігалось у темному тілі того чоловіка, була дитина в порожньому просторі, виверткий хлопець, який уже вичерпує рештки свого щастя.
Потім вона заснула, а потім її розбудила музика з автівки. Вона знову почула їхні голоси та стукіт дверцят буфету.
Вона не виказувала своє кохання. Тобто виказувала, але мало. У цьому вона була не дуже вправна. Але частково причина була в ньому. Що сильніше вона його кохала, то більше це його лякало. Страх був у його очах, коли він уночі розповідав свої кумедні історії.
Вона чула, як вони відчиняли й зачиняли дверцята буфета. Ніколи вони не знають, де що лежить. Та звідкіля б їм це тепер знати? Бовдури. Вона несамовито почухали тильний бік долоні та ще раз проказала «Аве Марія», бо раптом остання була вчора ввечері.
Так її виховали. Ходити на меси, поважати батьків, побратися з працелюбним і звичайним хлопцем, «приземленим», як вони зазвичай казали. А черниці зазвичай казали: «Ти — дитя Марії, ти не маєш його цілувати». Але він не був звичайним хлопцем, тож вона його поцілувала.
Їй була нестерпна думка про те, що Нік каже правду. Хтось прийшов і його забрав. Так би її Джиммі був невинним. У це Нік і вірив ще з дитинства. Та, може, інше — гірше, правда — гірша. Ніхто його не силував.
Вона заснула і знову прокинулася. Вона прислухалася і зрозуміла, що Нік пішов, а Метті ліг спати; потім вона дослухалася до шуму на вулиці та згадала тварин у клітках і вольєрах, пригадала левів біля Бостон-роуд, які кашляють уночі.