Якою ж бачилась Тихову гіпотетична марсіанська флора? «Напевно, — писав учений, — там живуть вічнозелені рослини типу наших мохів, плавунів і цупких приземистих рослин на зразок брусниці, журавлини, морошки. Можуть жити низькорослі деревця, схожі на земні карликові берізки чи верби». А який їхній колір? Учений вважав, що марсіанські рослини мають голубий, синій і навіть фіолетовий колір. До такого висновку він дійшов, спостерігаючи за життям рослин на Памірі, тобто у високогірних районах, де рослини справді мають синювате забарвлення. «Якщо зважити на те, — говорив астроботанік, — що у кліматі Марса і Паміру є багато спільного, то схожість між кольором рослинних покривів на Марсі і кольором рослинності на Памірі вже не можна вважати випадковістю».
Якою ж великою і неперебутньою була віра землян в існування житя на інших планетах! Фундамент цієї віри закладали математики, астрономи, біологи, інженери…
«Марсіанським послом» називали Фрідріха Артуровича Цандера, радянського вченого і винахідника в галузі ракетної техніки.
…Січень 1918 року. Широке, приземкувате приміщення заводської їдальні. За довгим столом сидять робітники, солдати, діти. Вони жадібно слухають молодого білявого чоловіка. Дивлячись на запнуті морозом вікна, лектор говорить про дивовижні речі:
— Звертаючи в ясну осінню ніч погляд у небо, спостерігаючи мерехтливий блиск зірок, хто не думав про те, що там, на далеких планетах, можливо, живуть схожі на нас розумні істоти, які випередили землян на багато тисяч років? Які б незліченні культурні цінності могла здобути Земля, наша наука, коли б пощастило туди перелетіти! І які незначні витрати потрібні на таку велику справу порівняно з тим, що марно витрачається людством!
По цих словах лектор-інженер підходить до столу, бере до рук фантастичний апарат і показує його слухачам.
— Це модель міжпланетного корабля, — говорить він. — Такий корабель зможе розвивати швидкість у п’ятнадцять разів більшу за політ артилерійського снаряда. До Марса на ньому можна дістатися за кілька місяців…
Небо вабило Цандера з юних літ. Навчаючись у Ризькому реальному училищі, він познайомився з працями калузького законодавця зоряного неба — Костянтина Едуардовича Ціолковського. Польоти до зоряних світів, до омріяного Марса стали мрією його життя. Пізніше, переїхавши до Москви, тридцятирічний інженер береться за її втілення. Ось так, не більше, не менше — втілення мрії в життя!
Коли створювалися перші ракетні двигуни, доля мудро звела Цандера з молодим Сергієм Корольовим. Їхні шляхи не могли не перетнутися, вони не могли не зустрітися, бо обидва йшли на вістрі наукового поступу, обидва були залюблені в зоряний світ.
Яскравий слід на палітрі зоряного неба залишив Юрій Васильович Кондратюк, український радянський вчений-винахідник, один із перших творців і дослідників ракетної техніки. Він розробив ряд схем ракет для міжпланетних подорожей. У книзі «Завоювання міжпланетних просторів» виклав теорію багатоступінчастих ракет, розглядав будову космічного корабля, умови його польоту і склад палива. З вражаючою передбачливістю він розробив схему польотів на інші планети: летять три члени екіпажу, один залишається в базовому кораблі на орбіті, двоє опускаються на поверхню планети (пізніше американці при польоті на Місяць «слово в слово» скопіювали розробку українського вченого).
Багато ідей Кондратюка ще чекають свого втілення, як чекає правдивого висвітлення драматична доля цього геніального вченого. Нещодавно стало відомо, що під прізвищем Кондратюка жила і творила зовсім інша людина — Олександр Гнатович Шаргей. Життя так круто повелося з ним, що він, аби вижити, мав узяти прізвище рано померлого від сухот вінничанина Юрія Кондратюка. А сам він народився в Полтаві. Успішно закінчив гімназію, навчався в Петербурзькому політехнічному інституті, захопився проблемами міжпланетних сполучень…
Після революції його примусом поставили під білогвардійські прапори. Він двічі тікав з білої армії. За дезертирство йому загрожувала смертна кара. Отоді, в 1921 році, рідні й передали йому документи покійного Кондратюка. Так Шаргей став… Кондратюком…
Потім почалася напружена винахідницька діяльність, така багата на вражаючі проекти й ідеї. Коли почалась Вітчизняна війна, Олександр Шаргей, записавшись в народне ополчення, добровільно пішов на фронт, де й віддав своє життя за рідну землю, за те, щоб над нашою планетою сяяли мирні зорі і не пломенів кривавими фарбами на небосхилі Марс.