Гніздо було благеньке, неохайне та складалося із сухих водоростей і риб’ячих кісток; у нього вплели п’ять-шість клаптиків списаного паперу. Я зліз і відступив до середини Зали, подалі від Стін, гнізд і напасників-мартинів.
Я замислився, як чинити далі. Дістати клаптики, яких бракувало, тепер неможливо. Сріблясті мартини нізащо не дозволять мені розібрати їхні гнізда — я й сам цього не хотів. Ні, треба чекати до пізнього літа, а ще краще — до ранньої осені, коли мартини покинуть гнізда, а пташенята виростуть. Тоді можна буде повернутись і дістати всі частини, яких бракує.
Я обережно поклав сорок сім клаптиків у торбу й продовжив мандрівку додому.
Однодумець пояснює, що вже казав усе це
ЗАПИС ВІД ДВАДЦЯТЬ ДРУГОГО ДНЯ ШОСТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Цього ранку я приніс свої Зоряні Мапи до Другої Південно-Західної Зали.
Я побачив, що Однодумець притулився спиною до Порожнього Постаменту, схрестивши щиколотки й поставивши лікті на Постамент. Однодумець видавався розслабленим. На ньому були бездоганний костюм темно-синього кольору й блискуча біла сорочка. Він товариськи всміхнувся мені й запитав:
— Як черевики?
— Чудово! — відповів я. — Блискучо! Дякую! Та ще більше за самі черевики я ціную те, як вони свідчать про нашу дружбу! Я вважаю, що мати такого друга, як ти, — чи не найбільше щастя в моєму Житті!
— Стараюсь як можу, — промовив Однодумець. — То скажи: як ся маєш? Тепер, коли в тебе є черевики.
— Я вже відвідав Сто Дев’яносто Другу Західну Залу!
— Гаразд. А ти бачив там зорі? Робив нотатки?
— Так, я робив нотатки, — відповів я. — Але не приніс їх із собою, бо пам’ятаю все, що маю тобі сказати.
Відтак я розповів йому, що бачив у Сто Дев’яносто Другій Західній Залі.
— Найвизначніше в ній — це Статуї. Ну, якщо не брати до уваги Єдиних Дверей і Відсутність Вікон. Особливо яскраво Місячне Сяйво освітлювало одну Статую — зображення Молодика. Мені здавалося, що він символізує такі Чесноти, як…
— Не мороч мені цим голову. Ти знаєш, що статуї мене не цікавлять. Розкажи про зорі, — наполягав Однодумець. — Що ти бачив?
— Я тобі покажу, — я розгорнув одну зі своїх Зоряних Man і поклав її на Порожній Постамент. Однодумець підійшов до мене. — Я бачив Троянду, Добру Матір і Ліхтарний Стовп. Ближче до ранку за ними показалися Швець і Залізна Змія.
(Це — деякі з назв, які я дав Сузір’ям.)
Однодумець уважно оглянув Many. Відтак узяв свій блискучий пристрій і дещо занотував.
— Серед цих зір є особливо яскраві? — запитав він.
— Так. Оця Зоря. Вона належить до Доброї Матері. Це, так би мовити, кінець її простягнутої руки. Це одна з найяскравіших Зір у Небі.
— Прекрасно, — сказав Однодумець. — Найяскравіша зоря символізуватиме найбільше знання. Що ж, поки ти всім цим займався, я прийняв рішення. Вирішив, що піду до цього приміщення й проведу ритуал там. Ясна річ, воно значно далі в лабіринті, ніж я заходив досі, тож є певні ризики… — Він трохи помовчав із дуже рішучим виглядом, ніби наважувався на щось, — …але, якщо зважити всі ризики й вигоди — ну, вигоди потенційно колосальні. Відомості, які ти мені приніс, безцінні, й тепер мені потрібно, щоб ти повернувся туди та встановив, які сузір’я видно в різні пори року.
Тут і настав час пояснити моє Одкровення стосовно Великого й Таємного Знання.
— Щодо цього, — заговорив я, — я теж маю що сказати. Те, що відкрилося мені і я мушу розповісти тобі тепер, те, що має далекосяжні наслідки для всіх наших майбутніх досліджень. Ми маємо припинити пошук Знання! Починаючи, ми вірили, що це гідна справа, яка заслуговує на всю нашу увагу, але виявляється, що це не так. Ми маємо цілковито її покинути й замість неї започаткувати нову програму наукових досліджень!
Однодумець не зважав на мене. Він робив нотатки на своєму блискучому пристрої.
— М-м-м? Що? — перепитав він.
— Я говорю про наш пошук Знання, — промовив я, — і про те, як Будинок відкрив мені, що його слід облишити.
Однодумець припинив вистукувати. Трохи замислився над тим, що я сказав. А тоді поклав пристрій на Порожній Постамент, затулив обличчя руками, видав щось схоже на стогін і потер очі.
— О Боже! Знову… — проказав він.