ТВІЙ ДРУГ
Однодумець попереджає мене про 16
ЗАПИС ВІД ДВАДЦЯТЬ ШОСТОГО ДНЯ ШОСТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Цього ранку я прийшов на зустріч із Однодумцем до Другої Південно-Західної Зали. Зізнаюся, те, як мине зустріч, мене трохи бентежило. Іноді у бентезі я багато розмовляю, і цього разу теж негайно розпочав довгу промову, без жодної потреби розводячись про листа, якого написав крейдою на Хіднику.
І байдуже. На середині я усвідомив, що Однодумець не слухає. Він схилив голову в задумі й неуважно крутив якісь дрібні металеві предмети в кишені піджака. Сьогодні на ньому були темно-сірий костюм і чорна сорочка.
— Ти не бачив у лабіринті когось іще? — раптом запитав він.
— Когось іще? — перепитав я.
— Так.
— Когось нового? — додав я.
— Так, — сказав він.
— Ні, — відповів я.
Він напружено придивився до мого обличчя, неначе чомусь засумнівався у правдивості моїх слів. А тоді розслабився і сказав:
— Ні. Ні. Та й як? Є ж лише ми.
— Так, — погодився я. — Є лише ми.
Ненадовго запала тиша.
— Якщо, — додав я, — людей немає в інших Частинах Будинку. В Далекій Далечіні, якої не бачили ні ти, ні я. Я часто про це замислювався. Таку гіпотезу неможливо довести чи спростувати, якщо я не натраплю колись на ознаки людської діяльності, ознаки, які не можна логічно приписати нашим Мертвим.
— М-м-м-м-м, — озвався Однодумець. Він знову поринув у глибоку задуму.
Тиша.
Мені спало на думку, що я вже міг натрапляти на такі ознаки. Клаптики списаного паперу, які я знайшов у Вісімдесят Восьмій Західній Залі! Може, вони належать нашим Мертвим, а може, їхній Власник іще не відомий нам. Я вже зібрався докладно розповісти про це Однодумцеві, але тут він знову заговорив.
— Послухай, — сказав він. — Пообіцяй мені дещо.
— Звісно, — відповів я.
— Якщо раптом побачиш когось у лабіринті — когось незнайомого, — пообіцяй мені, що не намагатимешся з ним заговорити. Замість цього ховайся. Не перетинайся з ним. Не допускай, щоб він тебе бачив.
— Але ж уяви, яку можливість тоді буде втрачено! — сказав я. — Шістнадцята Людина майже напевне володіє знаннями, якими не володіємо ми. Вона зможе розповісти нам про Віддалені Регіони Світу.
Однодумець отетерів.
— Що? Про що ти? Шістнадцята людина?
Я пояснив йому про Тринадцятьох Мертвих і Двох Живих, а також пояснив, що будь-який новачок став би Шістнадцятою Людиною. (Я пояснював це багато разів. Однодумець, здається, ніколи не втримує цих важливих відомостей у голові.)
— Згоден, «Шістнадцята Людина» — доволі громіздка назва, — додав я. — Якщо бажаєш, його можна називати коротко — «16». Я хочу сказати, що 16 володіє відомостями про Світ, якими не володіємо ми, тож…
— Ні-ні-ні-ні-ні, — заговорив Однодумець. — Ти не розумієш. Нам дуже важливо триматись якнайдалі від цієї людини, — трохи помовчав, а тоді сказав: — Розумієш, Піранезі, я зустрічав цю людину. Цю людину, яку ти звеш «16».
— Що? Ні! — вигукнув я. — Отже, на Світі справді є Шістнадцята Людина? Чому ти досі мені не казав? Це ж чудово! Це привід для радощів!
— Ні, — він скрушно похитав головою. — Ні, Піранезі. Я знаю, що це багато для тебе значить, і мені шкода, що я мушу розповісти про це. Але це не привід для радощів. Зовсім навпаки. Ця людина, 16, бажає мені зла. 16 — мій ворог. А отже, і твій також.
— О! — вигукнув я й затихнув.
Яка жахлива новина. Звичайно, я розумів, що таке ворожнеча: є чимало Статуй, де одна Постать бореться з Іншою. Проте я ще ніколи не стикався з нею особисто. Мені блиснула несподівана думка: фраза «вб’ю його» на одному з клаптиків паперу з Вісімдесят Восьмої Західної Зали. Людина, яка це написала, мала ворога.
— Чи не може бути так, що ти помиляєшся? — сказав я. — Можливо, все це — непорозуміння. Я можу поговорити із 16, коли він прийде, й пояснити, що ти Хороша Людина з багатьма Гідними Захвату Рисами. Можу показати, що його вороже ставлення до тебе не має раціонального підґрунтя.
Однодумець усміхнувся.
— Піранезі, ти у своєму репертуарі: намагаєшся знайти добро в будь-якій ситуації. На жаль, у цьому випадку це неможливо. Тому я й не хотів розповідати тобі про 16. Ти гадаєш, що з 16 можна розмовляти. Але це, на жаль, не так. 16 проти всього, чим ми є, проти всього, що для нас цінне і дороге. І це зокрема стосується розуму. Розум — одна з тих речей, які 16 хоче знищити.