Із цього я не міг виснувати нічого.
«…той симпатичний молодий італієць… Стен Овенден… Сільвія Д’Аґостіно… бідолашний Джеймс Ріттер…»
Пророк назвав чотири імені. Або, якщо точніше, три імені та позначення («той симпатичний молодий італієць»). Неабияке доповнення до моїх знань про Світ. Якби Пророк не сказав більше нічого, його слова все одно були б безцінні. Пророк указав на те, що три з цих імен належать Мертвим (Стен Овенден, Сільвія Д’Аґостіно та «той симпатичний молодий італієць»). Статус «бідолашного Джеймса Ріттера» був мені незрозумілий. Пророк мав на увазі, що його також варто вважати одним із Мертвих? Чи він належав до людей Пророка у Далеких-Далеких Залах? Я не міг зрозуміти.
Скільки запитань! Скільки запитань я хотів би йому поставити. Але я не картав себе. Його поява була страшенно раптовою. Я був геть до неї не готовий. Лише тепер, у самоті та спокої, я міг осмислити відомості, які він мені надав.
«…Кеттерлі досі вважає, ніби тут міститься мудрість древніх?… Кеттерлі ніколи його не знайде. Його тут немає. Воно не існує».
Я був радий дістати підтвердження своєї рації. Можливо, це було дещо самозакохано, та я не міг утриматися. Які наслідки це матиме для моєї подальшої роботи та співпраці з Однодумцем, ще треба визначити.
Із багатьох заяв Пророка було чітко зрозуміло, що він і Однодумець колись були знайомі. Пророк називав Однодумця іменем «Кеттерлі» й казав, що то його учень. Але Однодумець ніколи не згадував про Пророка. Я кілька разів розмовляв із ним про п’ятнадцятьох людей, які існують у Світі, та він ніколи не казав мені: «П’ятнадцять — неправильне число! Я знаю ще одного!». Це дивно (тим паче що він любить суперечити мені за будь-якої нагоди). Але Однодумець ніколи не бажав визначити кількість людей, які коли-небудь жили. Це — одна із сфер, у яких наші наукові інтереси розходяться.
«Що ближче підходитиме 16, то небезпечнішим ставатиме Кеттерлі».
Я ніколи не бачив, щоб Однодумець виказував навіть найменшу схильність до насильства.
«Можливо, вам варто буде відвернути небезпеку, вбивши його абощо».
Зате Пророк явно був схильний до насильства.
«Ви знаєте: я не шкодую, що відмовив, коли ви просили мене про зустріч. Отой ваш лист… Я подумав, що його написав нахабний малий гівнюк. І ви, напевно, тоді таким і були».
Оце висловлювання Пророка і збивало з пантелику найбільше. Я ніколи не писав йому листа. Як я міг це зробити, якщо лише вчора довідався про його існування? Можливо, йому написав листа один із Мертвих — Стен Овенден або бідолашний Джеймс Ріттер, — а Пророк плутає мене з цією людиною. Чи, може, пророки сприймають Час не так, як інші люди? Можливо, я напишу йому листа в майбутньому.
Однодумець розповідає, за яких обставин убити мене буде правильно
ЗАПИС ВІД ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТОГО ДНЯ СЬОМОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Ясна річ, мені не терпілося розповісти Однодумцеві все про свою зустріч із Пророком. Надзвичайно важливо, щоб Однодумець якомога швидше дізнався про намір Пророка підказати 16 шлях до наших Зал. Від п’ятниці (дня зустрічі з Пророком) до сьогоднішнього дня (коли я мав зустрітися з Однодумцем) я повсюди шукав Однодумця, та не знайшов.
Цього ранку я ввійшов до Другої Південно-Західної Зали. Однодумець уже був там, і я негайно побачив, що він доволі стривожений. Він запхав руки в кишені, ходив туди-сюди, а його лице спохмурніло від притлумленого гніву.
— Я маю сказати тобі дещо важливе, — промовив я.
Він лише відмахнувся рукою від моїх слів.
— Це має зачекати, — продовжив Однодумець. — Мені треба з тобою поговорити. Я не казав тобі дечого про 22.
— Про кого? — перепитав я.
— Про свого ворога, — пояснив Однодумець. — Того, хто йде сюди.
— Тобто 16?
Пауза.
— О, так. Точно. 16. Я не можу їх запам’ятати — ці чудернацькі імена, які ти всьому даєш. Що ж, я не розповідав тобі дечого про 16. Насправді 16 цікавиш ти.
— Так! — вигукнув я. — Як не дивно, я вже знаю. Розумієш…
Але Однодумець мене перебив.
— Якщо 16 прийде сюди, — сказав він, — а я саме починаю думати, що це справді можливо, то 16 шукатиме тебе.
— Так, я знаю. Але…
Однодумець хитнув головою.
— Піранезі! Послухай! 16 захоче сказати тобі дещо — таке, чого ти не розумітимеш, але якщо ти це допустиш, якщо ти дозволиш 16 заговорити з тобою, то ці слова матимуть страшний ефект. Якщо ти послухаєш, як говорить 16, то наслідки будуть страшні. Божевілля. Жах. Я вже бачив, як це буває. 16 може знищити твої думки, просто заговоривши до тебе. 16 може вселити в тебе сумнів у всьому, що ти бачиш. 16 може вселити в тебе сумнів у мені.