♦ Пістолет
♦ складена матерія зі щільного важкого пластику. Це був однозначно найбільший предмет у торбинці; він займав більшу її частину й мав блакитно-чорно-сіре забарвлення
♦ маленька циліндрична ємність із надійною кришкою. В ній містились інші дрібні предмети, призначення яких було неясне
♦ предмет, схожий на шматок великого циліндра, зрізаний під кутом; із нього стирчав жовтий шланг
♦ два чорні пластикові стрижні, що розсувалися приблизно до 2 метрів довжини
♦ 4 чорні лопаті
Повивчавши ці речі хвилину чи дві, я помітив, що лопаті можна прикріпити до кінців чорних стрижнів. Я розгорнув пластик, і він виявився видовженим пласким предметом, загостреним з обох кінців. Це був човен. Зрізаний циліндр виявився міхами або насосом. Якщо накачати Повітря в довгий плаский предмет, він надимається і стає човном приблизно 4 метри завдовжки та 1 метр завширшки.
Я оглянув два предмети з чорної парусини, що лежали поряд із торбинкою. З них звисала низка ремінців. Я дійшов висновку, що вони, швидше за все, належать до човна, але поза тим не зміг установити їхнє призначення.
Чому в Будинку напередодні Потопу раптово з’явився човен? Його мені послав Будинок, щоб мене вберегти? Я замислився над цим припущенням. У минулому були й інші Потопи, та жодного човна не з’являлося; також я, хоч і міг уявити, як Будинок посилає мені човен, не міг уявити жодних обставин, за яких він пошле мені Пістолет. Ні, Пістолет свідчив про власника торбинки: вона належала Однодумцеві.
Я склав човен і охайно запакував усе назад у торбинку. Усе, крім Пістолета. Взяв його й трохи потримав, міркуючи. Можна було взяти його та спуститися Великими Сходами у Першому Вестибюлі до Нижніх Зал. Можна було кинути його у Припливи.
Я повернув Пістолет у торбинку і застібнув її. А тоді повернувся до Третьої Північної Зали.
Хвиля
ЗАПИС ВІД ДВАДЦЯТЬ СЬОМОГО ДНЯ ДЕВ’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ
Сьогодні був день Потопу. Я прокинувся у звичний для себе час. Мої нерви були накручені, а шлунок міцно стиснувся.
День був холодний, і через те, як Повітря торкалося моєї шкіри, я здогадався, що у Вестибюлях уже йде дощ.
Апетиту я не мав, але все-таки розігрів трохи супу і змусив себе його випити. Важливо забезпечувати організм добрим харчуванням. Я вимив каструлю й миску, а тоді заховав останні зі своїх речей за Високими Статуями. Надів на руку годинник. Була за чверть восьма.
Найважливішим моїм завданням було знайти 16 і подбати про її безпеку. Однак як зробити це в найкращий спосіб, я не розумів. Я був певен, що Однодумець поставив пастку на 16. Найпевніше, пообіцяв зустрітися з нею в певній Залі в певний час і розповісти їй, як відшукати Метью Роуза Соренсена. Це означало, що найнадійніший спосіб знайти 16 — пошукати Однодумця, та я не хотів наближатися до нього без крайньої потреби. Я пам’ятав слова Пророка: «Що ближче підходитиме 16, то небезпечнішим ставатиме Кеттерлі».
Я сподівався, що зможу відшукати 16, перш ніж вона добереться до Однодумця.
Я пішов до Першого Вестибюля. Стояв під сірим Дощем і чекав, сподіваючись на її появу. Від дев’ятої до десятої години обшукував суміжні Зали. Нічого. О десятій повернувся до Першого Вестибюля.
О пів на одинадцяту почав ходити між Першим Вестибюлем і Шостою Північно-Західною Залою, крокуючи Шляхом, зазначеним у вказівках 16. Я подолав цей Шлях шість разів, але її не знайшов. Почав надзвичайно тривожитись.
Я повернувся до Першого Вестибюля. Було вже пів на дванадцяту. За дві Зали на Захід і Північ звідси, у Дев’ятому Вестибюлі, перший Приплив уже підіймався Крайніми Східними Сходами. Хідниками в довколишніх Залах уже мчали легкі Хвилі Води.
То було пусте. Я повинен шукати Однодумця. Щойно я ухвалив це рішення, він ураз опинився переді мною. (І чому 16 так не могла?) Однодумець хутко перейшов Перший Вестибюль зі Сходу на Захід, пригнувши голову через Дощ. Одяг у нього разюче відрізнявся від того, що він носив зазвичай: джинси, старий джемпер і кросівки, а поверх джемпера — якісь дивні ремінці. «Рятувальний жилет», — подумав я. (Чи радше подумав Метью Роуз Соренсен у мене в голові.)
Він не бачив мене. Пройшов у Першу Західну Залу. Я тихо пішов за ним і сховався в Ніші біля Дверей.
Однодумець негайно подався до торбинки з надувним човном і почав його розкладати. Я чекав, постійно виглядаючи 16. Однодумець зосередив увагу на чомусь іншому, і, можливо, якби вона ввійшла до Зали, мені ще вистачило б часу її перехопити.