— Кубинські сигари. Їх мені прислали з Лондона.
Він запропонував іншим. Салах та Омар взяли по одній, а Бейдр заперечливо похитав головою. Він витяг з кишені пачку американських сигарет.
— Я звик до цих.
Самір посміхнувся.
— Навіть мова твоя більш скидається на американську, аніж на арабську.
— А от американці так не вважають,— сказав Бейдр. Він запалив свою сигарету і чекав, доки інші запалять свої сигари.
— Що ти думаєш про них? — з цікавістю спитав Самір.
— В якому плані? — спитав Бейдр.
— В основному там одні євреї,— сказав Салах.
Бейдр повернувся до нього.
— Це не так. У пропорції до всього населення, євреїв у них дуже мало.
— Я був у Нью-Йорку,— сказав Салах.— Місто аж кишить євреями. Вони контролюють усе: уряд, банки...
Бейдр поглянув на свого швагра. Салах був кремезний педантичний молодий чоловік, чий батько нажив маєтність, будучи лихварем, а тепер володів одним з найбільших банків Бейрута.
— То ви ведете справи з єврейськими банками? — спитав він.
Лице Салаха скривилося від жаху.
— Звичайно ж, ні,— обурено відповів він.— Ми маємо справу тільки з найбільшими банками: Банком Америки, Першим Національним та «Чейзом».
— А вони — не єврейські? — спитав Бейдр. Куточком ока він помітив батькову посмішку. Батько вже второпав, куди він гне.
— Ні,— відповів Салах.
— Виявляється, євреї не все контролюють в Америці,— продовжував Бейдр.— Чи не так?
— На щастя,— сказав Салах.— Воно б так і сталося, якби у них була така можливість.
— Але ж Америка — проізраїльська,— сказав Самір.
— Так,— кивнув Бейдр.
— Чому?
— Ви спробуйте зрозуміти американську ментальність. Вони співчувають тому, хто потерпає. А Ізраїль дуже вдало зіграв на цьому своєю пропагандою. Спочатку проти британців, а тепер проти нас.
— Яким же чином ми можемо що-небудь змінити?
— Дуже просто,— мовив Бейдр.— Дати Ізраїлю спокій. Це лише вузенька смужка землі в нашому оточенні, не більша, аніж блоха на спині слона. Як вони можуть нам зашкодити?
— Вони не лишатимуться блохою,— сказав Салах.— Біженці з усієї Європи стікаються туди тисячами. Покидьки Європи. Вони не вдовольняться тим, що мають. Єврей завжди хоче мати все.
— Так це чи ні — цього ми ще не знаємо,— сказав Бейдр.— А якби ми їх привітали як братів та працювали з ними для добробуту країн, а не конфліктували, то, можливо, побачили б щось зовсім інше. В давнину говорили так: «Могутній меч може зрубати одним ударом дуба, та не може розітнути єдвабний шарф, що в'ється на вітрі».
— Боюся, що з цим ми вже занадто запізнилися,— сказав Салах.— Плач наших братів, що мучаться під їхнім гнітом, лунає в наших вухах.
Бейдр знизав плечима.
— Америка цього не знає. Вона знає тільки те, що крихітна нація числом в один мільйон живе в оточенні ворожого світу, який переважає її в сто разів.
Його батько поважно кивнув.
— Тут є над чим поміркувати. Це дуже складна проблема.
— Ніяка вона не складна,— різко кинув Салах.— Запам'ятайте мої слова, з часом ви зрозумієте, що те, що я говорю,— правда. Тоді ми об'єднаємося, знищимо їх.
Самір поглянув на свого другого зятя.
— А ти якої думки, Омаре?
Молодий лікар збентежено прокашлявся. Він був надзвичайно сором'язливим.
— Я не розуміюся на політиці,— сказав він.— Тож я і не думаю про такі справи. В зарубіжних університетах Англії та Франції, де я навчався, було багато професорів-євреїв. Вони були хорошими лікарями і хорошими вчителями.
— У мене теж склалося таке враження,— сказав Самір. Він поглянув на Бейдра.— Сподіваюся, що ти нічого не запланував на завтра.
— Я приїхав додому,— сказав Бейдр.— Які в мене можуть бути плани?
— Добре,— сказав Самір.— Бо завтра ми мусимо бути на вечері у його світлості князя Фейяда. Він хоче відсвяткувати твоє вісімнадцятиріччя.
Бейдр розгубився. Його день народження минув кілька місяців тому.
— Його світлість тут?
— Ні,— сказав Самір.— Він в Алаїху, відпочиває від сім'ї та обов'язків. Ми запрошені назавтра до нього.
Бейдр уже знав, що про причину розпитувати не слід. Якщо його батько вважає за потрібне, то скаже.
— З великим задоволенням, тату,— сказав він.
— От і добре,— всміхнувся батько.— А що, приєднаємося до твоєї матері та сестер? Я знаю, що вони з нетерпінням чекають на твої розповіді про Америку.