— Ас-салам алейкум.
— Алейкум-ас-салам,— відповів Самір.
— Їхня світлість з великим нетерпінням чекає на приїзд свого улюбленого кузена,— сказав дворецький.— Він звелів, щоб я провів вас до нього, як тільки ви прибудете. Він — нагорі, у своїх апартаментах.
Через порожню кав'ярню вони прослідували за дворецьким до сходів у кінці залу. В кав'ярні стояла тиша. Кельнери, які звичайно були у русі, тепер стояли купками й балакали, а біля підмостків сиділи, палили та гомоніли музики. Не було видно ні співаків, ні танцівниць. Нічого не розпочнеться до тих пір, аж доки князь подасть на те знак.
Апартаменти над кав'ярнею резервувалися для особливих відвідувачів та їхніх гостей, які після ночі веселощів у кав'ярні надто стомлювалися, щоб повертатися додому; або ж воліли залишитися і насолодитися іншими втіхами, які дирекція охоче могла їм запропонувати. Дворецький зупинився біля дверей і постукав.
— Хто там? — почувся голос підлітка.
— Лікар Аль Фей зі своїм сином прийшов провідати його світлість,— відповів дворецький.
Двері відчинив підліток, одягнутий у єдвабні сорочку та штани. Його брови були густо підведені, щоки нарум'янені, а довгі нігті нафарбовані.
— Просу, заходьте,— прошепелявив він ламаною англійською мовою.
Бейдр та його батько зайшли до кімнати. В повітрі висів одурманюючо-солодкий сморід гашишу. В кімнаті не було нікого.
— Просу вас, шідайте,— сказав підліток, вказуючи на фотелі та стільці. Він вийшов до суміжної кімнати, залишивши їх самих.
Не проронивши ні слова, Бейдр переглянувся з батьком.
В кімнату повернувся підліток.
— Їх швітлість вийде до вас жа хвилину. Чим можу вам шлужити? Шолодощі? Може, перекушите? Маємо англійшьке вішкі, якщо бажаєте.
— Ні, дякую,— похитав головою Самір.
Двері знову відчинилися, і зайшов князь Фейяд. Він був у повному королівському убранні, а його голову покривав білий міткаль. Він перейшов усю кімнату і підійшов до свого кузена.
Самір з Бейдром підвелися і схилилися перед своїм монархом у традиційному уклоні. Фейяд, усміхаючись, відсторонив руки Саміра. Чи так зустрічаються кузени, які давно не бачилися? — він обійняв Саміра, розцілував його в щоки, потім, усе ще усміхаючися, повернувся до Бейдра.— А це той маленький хлопчик, який так плакав, коли вперше від'їжджав на навчання за кордон?
Бейдр відчув, що червоніє.
— То було давно, ваша світлість.
— Не так уже й давно,— сказав князь і засміявся.— Мені здається, тоді тобі було шість років.
— Тепер йому вісімнадцять,— сказав Самір.— Він уже дорослий чоловік, хвала Аллаху.
— Аль хамду лі-ллах,— прозвучали луною слова князя. Він поглянув на Бейдра, який був на голову вищий їх обох.— Високий твій син. У нашому роду таких високих не було, наскільки я пам'ятаю.
— Це харчування, ваша світлість,— сказав Самір.— Харчі в Америці збагачені різними вітамінами та мінеральними солями. Тож молоде покоління і виростає вищим за батьків.
— Ви, вчені люди, можете творити справжні чудеса,— сказав князь.
— Чудеса творить Аллах,— відповів Самір.— А ми — тільки знаряддя в його руках.
Князь кивнув на знак згоди.
— Нам є про що поговорити, брате мій,— сказав він.— Та це ми можемо зробити і вранці. Сьогодні ми будемо насолоджуватися нашою злукою та взаємним спілкуванням.— Він плеснув у долоні.— Я розпорядився, щоб для вас підготували покої, де ви могли б трохи освіжитися після подорожі. Опівночі ми збираємося внизу, в кав'ярні, де для нас буде влаштовано банкет.
Самір вклонився.
— Ми щиро вдячні за щедру вашу гостинність.
Знову з'явився підліток.
— Проведи моїх дорогих родичів до їхніх покоїв,— звелів князь.
— Ж великим жадоволенням, васа швітлість,— вклонився той.
Кімната Бейдра була відокремлена від батькової просторою вітальнею. Він залишив батька і пішов до своєї спальні, стіни якої були пишно оздоблені дорогими єдвабами та атласами. На канапках лежали оксамитні подушки. Не встиг він роздивитися, як у двері постукали.
— Зайдіть,— гукнув він.
До кімнати зайшла молода служниця і шанобливо схилила голову.
— Чим можу служити панові? — спитала вона тихо, сором'язливо потупивши очі.
— Навіть не можу придумати чим.
— Можливо, я приготую хазяїнові гарячу купіль, щоб він зміг змити втому подорожі? — запропонувала вона.
— Це було б добре,— сказав він.
Бейдр задумливо подивився їй услід. Тепер він усвідомив, що він — удома. В Америці так не обслуговують.
Кав'ярню заповнили звуки кануна та барабанів. А на підмостках пурхала танцівниця, її різнобарвні шарфи обвивалися навколо її гнучкого тіла, срібні оздоби її ліфа кидали в різні боки іскристі зайчики. Гості князя, що сиділи за підковоподібним столом перед самими підмостками, уважно стежили за танцем.