— Що то за хлопчик? — спитав Вінсент.
— Менший син шефа — Самір,— відповів Юсеф.— Йому чотири роки, названий на честь діда. Старший син, князь Мухаммад, катається на лижах, он там, позаду свого батька. Йому — десять.
Зосередивши увагу на Бейдрові, Вінсент не помітив ще одного моторного човна. Він повів біноклем і побачив хлопчика. Десятилітній хлопчик був зменшеною копією свого батька; стрункий і сильний, він також тримався за трос однією рукою.
— Князь Мухаммад? — спитав він.— А що, Бейдр...
— Ні,— хутко відказав Юсеф.— Бейдр — двоюрідний племінник князя Фейяда, який сидить на престолі. Та оскільки у нього немає спадкоємців по чоловічій лінії, він визначив, що наступником трону буде син Бейдра.
— Цікаво,— сказав Вінсент. Коли кельнер підійшов до столу, він поклав бінокль і запитав: — Чи ще не зарано, щоб замовити «Криваву Мері»?
— Тут — ні,— посміхнувся Юсеф.— «Кривава Мері».
Кельнер кивнув і зник. Юсеф нахилився до режисера.
— Вибачте, що я потривожив вас так рано, але оце зранку шеф мене викликав, і я мушу виїхати з ним на кілька днів, то я подумав, що нам важливо завершити цю справу.
— Я гадав, що вчора вечором все було погоджено,— сказав Вінсент. Кельнер приніс напій. Юсеф почекав, доки той відійде і Вінсент зробить перший ковток.
— Майже все,— сказав він м'яко.— Окрім комісійних посередника.
— У мене немає посередника,— швидко відмовив Вінсент.— Я завжди веду переговори сам.
— На цей раз є,— сказав Юсеф.— Бачите, це справа звичаю, а наш народ любить звичаї.
Вінсент здогадався, але хотів почути це з уст Юсефа.
— І хто ж мій посередник?
— Ваш найбільший шанувальник,— сказав він чемно.— Чоловік, який рекомендував вас для цієї роботи,— я.
Якусь мить Вінсент мовчав, потім ще раз сьорбнув «Кривавої Мері». Він відчув, як голова стала прояснюватися.
— Традиційні десять відсотків? — спитав він.
Юсеф похитав головою, все ще посміхаючись.
— Це — західна традиція. Наша традиція — тридцять відсотків.
— Тридцять відсотків? — повторив ошелешено Вінсент.— Це нечувана сума.
— В цьому немає нічого несправедливого, якщо взяти до уваги, скільки ви отримаєте за цей фільм. Мільйон доларів — це нечувана сума. Між іншим, я дізнався, що це в п'ять разів більше, аніж ви отримали за свою останню стрічку. І вам не зробили б цю пропозицію, якби я не знав, що ця стрічка — виплекала мрія Бейдра і що він запропонує таку платню, яка спонукає тебе до співробітництва.
Вінсент вивчав обличчя Юсефа. Араб усе ще посміхався, та посмішка не могла приховати дуже серйозного виразу.
— П'ятнадцять відсотків,— запропонував він.
— У мене багато витрат,— сказав Юсеф і розвів руками.— Та ви мій приятель. Я не хочу з вами торгуватися. Двадцять п'ять відсотків.
— Які витрати? — поцікавився Вінсент.— Я гадав, що коли ви працюєте у Бейдра... Він мало вам платить?
— Ну, для пристойного існування достатньо. Та людина має думати про майбутнє. Мені доводиться утримувати велику родину, тож мушу відкладати якусь там пару доларів.
Вінсент понишпорив у кишенях, шукаючи сигарети. Юсеф випередив його. Він клацнув золотим портсигаром і простягнув режисерові.
— Гарний портсигар,— мовив той, беручи сигарету.
Юсеф посміхнувся і поклав його на столик перед режисером.
— Він ваш.
Від здивування Вінсент широко відкрив очі. Він ніяк не міг зрозуміти цього чоловіка.
— Це ж щире золото. Ви не можете віддати його просто так.
— Чому б і ні? Ви ж у захваті від нього.
— Це все ж таки не причина,— запротестував Вінсент.
— У вас свої звичаї, у нас — свої. Ми вважаємо, що обдарувати когось — це щастя.
Вінсент похитав головою, погоджуючись.
— Гаразд. Двадцять відсотків.
— Згода,— Юсеф усміхнувся і простяг йому руку.
Вони потисли один одному руки. Вінсент узяв до рота сигарету, а Юсеф підпалив її золотою запальничкою «Дюпон». Вінсент глибоко затягнувся, а потім засміявся.
— Я не насмілюся виразити захоплення вашою запальничкою, а то ви і її віддасте мені.
— Ви швидко засвоюєте наші звичаї,— з посмішкою сказав Юсеф.
— Я мушу,— відказав Вінсент,— якщо я збираюся знімати цю картину.
— Щира правда,— серйозно зауважив Юсеф.— Ми будемо дуже тісно співпрацювати над цією стрічкою, і коли настане час, я гадаю, що покажу вам, як ми разом зможемо заробити купу грошей.
Вінсент узяв склянку з «Кривавою Мері» і відпив ковток.