— Мені шкода,— сказав він.
Бен Езра втупився в нього розгублено.
— Вона не може бути мертвою,— видавив він.— Дивіться, в неї рухається живіт.
Самір поглянув на жінку. Бен Езра мав рацію. Здавалося, що в животі жінки прокочувалася хвиля.
— Дитя! — скрикнув Самір. Він сягнув до саквояжу і дістав скальпеля.
— Що ви робите? — вимогливо спитав Бен Езра.
— Дитина! — розтлумачив він.— Ще не пізно врятувати дитину.
Самір не мав часу на те, щоб розстебнути одяг жінки. Він хутко його розрізав. Нараз оголився живіт жінки, синюшного відтінку, розпухлий.
— Тепер закрийте очі, не дивіться,— кинув він.
Бен Езра зробив так, як йому сказали.
Самір вправно зробив надріз. Тонка шкіра луснула майже з виляском. Самір розчахнув черевну порожнину і за мить тримав дитину в своїх руках. Він швидко перерізав пуповину і зав'язав її. Два різких ляскачі по гузні дитини — і здоровий плач немовляти заповнив намет.
Він поглянув на батька.
— У вас — син,— сказав він.
Бен Езра, широко розплющивши очі, дивився на нього з дивним виразом. Він мовчав.
— У вас — син,— повторив Самір.
В очах Бен Езри стояли сльози.
— Що ж я робитиму з сином? — спитав він.— Без жінки, а попереду ще шістсот миль пустелі. Дитина помре.
— Ми охоче дамо вам харчі,— сказав Самір.
Єврей похитав головою.
— Це не допоможе. До того ж я криюсь від поліції. Мені нема чим годувати дитину.
Самір мовчав, усе ще тримаючи дитя на руках. Бен Езра поглянув на нього.
— А як ваша дитина? — спитав він.
— Мертва,— просто відповів Самір.— Гадаю, що Аллах у своїй мудрості не зважив доцільним відповісти на наші молитви.
— То був син? — запитав єврей.
Самір похитав головою.
— Дівчинка.
Бен Езра ще раз глянув на нього.
— Можливо, Аллах мудріший за нас обох і тому звів нас у пустелі разом.
— Не розумію,— відказав Самір.
— Якби не ви, дитя померло б разом з матір'ю. Ви доводитеся батьком йому більше, аніж я.
— Ви з глузду з'їхали,— кинув Самір.
— Ні,— здавалося, що голос Бен Езри набирав впевненості.— Зі мною він помре. Коли я візьму його, то цей тягар зведе мене до могили теж. Та Аллах зглянувся на ваші молитви про сина. З вами він виросте в добрі і достатку.
Самір глянув євреєві в вічі.
— Але ж він буде мусульманином, а не євреєм.
Бен Езра пильно подивився на лікаря.
— Чи це справді важить? — запитав він.— Чи не ви мені сказали, що всі ми подорожні в одному і тому ж морі?
Самір подивився на крихітне хлоп'я в своїх руках. Неждано його охопила така любов до нього, якої він не відчував ніколи. Справді, Аллах по-своєму зглянувся на їхні молитви.
— Нам не можна баритися,— сказав він.— Ходімо зі мною.
Самір заніс немовля до свого покою.
— Беріть ту дитину.
Бен Езра підняв мертвонароджене немовля і пройшов за завісу. Самір поклав свого сина на стіл і загорнув його в чисте біле полотно. Ледь він закінчив, як зайшли Аїда з Фуадом.
Він глянув на жінку.
— Скупай мого сина,— наказав їй.
Якусь хвилю жінка безтямно дивилася в його очі, а потім її вуста заворушилися.
— Хвала Аллаху.
— Для цього буде час при ранковій молитві,— обірвав він її, потім перевів погляд на ватажка каравану.
— Ти йди зі мною,— і першим пройшов за завісу.
Так само раптово, як віхола звалилася на них, так вона і ущухла. Ранок цього дня видався світлим і чистим. На краю оази, біля свіжих могил, стояли два чоловіки. Поруч з Бен Езрою стояли його два віслюки: один з поклажею води та харчів, а другий — під старим вичовганим шкіряним сідлом. Бен Езра і Самір ніяково дивилися один на одного. Жоден не знав, що сказати.
Ісайя Бен Езра простягнув руку. Самір потис її мовчки. Вони відчували тепло і приязнь один до одного. За хвилю руки опустилися, і єврей скочив у сідло.
— Кхатрак,— сказав він.
Самір глянув на нього. Правою рукою він зробив традиційний жест: торкнувся чола, вуст і, нарешті, серця.
— Ас-салам алейкум. Бережи тебе Господь.
Бен Езра мовчки подивився на могили, а потім — на Саміра. В очах обох чоловіків стояли сльози.
— Алейхем шолом,— сказав він і стьобнув свого віслюка.
Якийсь час Самір стояв, дивлячись йому вслід, по тому повернувся і повільно пішов до свого намету. Біля входу на нього чекала Аїда, в її голосі бриніло збудження.
— Господиня прокинулася.
— Ти їй сказала? — запитав він.
Служанка заперечливо похитала головою.