Бейдр мовчав. Правда Корану є очевидна — то чому ж тоді завжди виникає оця проблема? Віруючі не хочуть навіть слухати. Коли б хоч раз вони осягнули розумом і серцем послання Пророка, вони б просвітилися. Він замислено подивився на режисера.
— Наскільки я пригадую вашу постановку стрічки про Христа, його розп'яли римляни, а не євреї, чи не так?
Вінсент кивнув.
— Це не суперечить фактам? — спитав Бейдр. — У дійсності, чи не самі євреї осудили Ісуса на хресні муки?
— Існують різні думки,— сказав Вінсент. — Бо Христос сам був єврей і зрадив його один із його власних апостолів — Юда, який теж був єврей. І тому, що його ненавиділи рабини ортодоксальних храмів, бо боялися за свою владу та авторитет, чимало вірять у те, що євреї змусили римлян його розп'ясти.
— Лиходіями у фільмі виступали римляни-язичники, хіба ні?
— Так.
— Тоді у нас є відповідь,— сказав Бейдр. — Ми створимо нашу стрічку на основі конфлікту Пророка з Кураішом, що призвело до його втечі в Медіну. В дійсності війни Пророка велися не з євреями, які уже сприйняли принцип єдинобожжя, а з трьома великими арабськими племенами, які поклонялися багатьом богам. Власне вигнали його з Мекки вони, а не євреї.
Вінсент поглянув на нього з подивом.
— Пам'ятаю, що я читав таке, та я ніколи не думав про це в такому світлі. Я вважав, що араби були за нього завжди.
— Тільки не на початку,— сказав Бейдр. — Плем'я Кураіша складалося з арабів-язичників, які поклонялися багатьом богам і, власне, до них, а не до євреїв та християн Магомет звернувся із своїм вченням правдивого Аллаха. І, власне, їх він уперше назвав невіруючими.
— Я спробую такий підхід,— сказав Вінсент. Він знову наповнив свою склянку і поглянув через стіл на Бейдра.— А може, ви згодитеся стати співавтором сценарію?
Бейдр засміявся.
— Я — бізнесмен, а не сценарист; пишіть його самі.
— Але ж ви знаєте цю тему краще, ніж будь-хто інший.
— Прочитайте Коран ще раз. Можливо, ви побачите те, що побачив я. — Він підвівся. — Юсеф прибуде сьогодні вдень, і ми ще раз зберемося після вихідних. А тепер, з вашого дозволу, я поїду в аеропорт зустрічати дружину.
Вінсент теж підвівся.
— В такому разі не буду вас затримувати. Та я радий, що нам випала нагода поговорити. Гадаю, що ви спрямували мене на правильний шлях. Я з ходу беруся за роботу, враховуючи новий підхід.
Вони потисли руки, і Вінсент вийшов з бунґало. Бейдр повернувся до Керріджа.
— Яка ваша думка? — спитав він.
— Якщо хочете почути мою думку, шефе, то я гадаю, що вам треба з ним розплатитися і забути про все. Єдине, чого ви можете сподіватися з отакої стрічки,— це збитки.
— Коран учить, що людина може мати користь від своїх дій, домагаючись не тільки зиску, а й добра.
— Сподіваюся, ви маєте слушність, та я б радив посилено поміркувати, перш ніж узятися за постановку цього фільму.
— Ви дивний хлопець. Чи ви коли думаєте про що-небудь, окрім доларів та центів?
Керрідж витримав його пильний погляд.
— Не тоді, коли я працюю. Я вважаю, що ви найняли мене на роботу не для того, щоб я займався добродійництвом.
— Думаю, що ні,— сказав він. — Та існує багато дечого важливішого за гроші.
— Тут вирішувати не мені,— мовив Дік. — Адже гроші ці ваші. — Він став вкладати папери до своєї теки. — Моя робота — бути певним, що ви знаєте, наскільки ризикована та чи інша справа. Все інше — то діло ваше.
— І ви гадаєте, що ставити цей фільм — справа ризикована?
— Дуже.
Бейдр поміркував хвилину.
— Я буду мати це на увазі. Ми ще не взялися його ставити. Коли сценарій буде завершено і кошторис складено, ми знову повернемося до цього питання.
— Гаразд, сер.
Бейдр попрямував до дверей своєї спальні.
— Дякую, Діку,— сказав він тихо. — Будь ласка, не подумай, буцім я не ціную того, що ти намагаєшся для мене зробити.
Дік зашарівся. Не часто Бейдр його хвалив.
— Вам немає за що дякувати мені, шефе.
Бейдр усміхнувся.
— Я хутко прийму душ і буду готовий до виїзду через кілька хвилин. Потурбуйся, щоб автомобіль подали під двері бунґало.
— Буде зроблено, шефе,— Бейдр ще не зачинив двері спальні, а Керрідж уже був на телефоні.
Розділ п'ятий
Як завжди, літак з Парижа спізнився на годину. Про себе Бейдр кляв авіалінії. Всі вони однакові. Точної попередньої інформації про посадку вони ніколи не давали, тож залишалося тільки сидіти в аеропорту і чекати, доки літак приземлиться.