Вона засміялася.
— В понеділок мені треба бути на заняттях,— на її лиці з'явився спантеличений вираз. — Що ви маєте на увазі під «доклав стільки зусиль, щоб розшукати мене»?
— Сьогодні вдень я побачив вас на церемонії інаугурації. Ви так глибоко запали в мою пам'ять, що я вирішив почергово відвідувати всі бали до тих пір, аж доки знайду вас. Я був упевнений, що ви будете на одному з них.
— Чесно?
Він мовчки кивнув.
Вона опустила очі на свій келих.
— Я мушу повернутися.
— Але ж не завтра,— сказав він. — До того, як ви маєте повернутися, ще буде субота й неділя.
— Мені тут холодно. Я ще так не мерзла ніколи в житті. У мене немає одягу на таку погоду.
— Цю проблему ми можемо розв'язати. Сьогодні ж увечері ми можемо полетіти до Акапулько. Там тепло.
— А що, так пізно є рейс? — спитала вона.
— Рейси є завжди.
— Збожеволіти можна,— сказала вона, посміхаючись. — Окрім того, я не впевнена, що зможу вилетіти звідти до Сан-Франциско. Ви ж знаєте ці мексиканські авіалінії.
— Я гарантую,— сказав він твердо. — Що ви на це скажете?
Вона скептично глянула нього.
— Не знаю. Я не впевнена.
— В чому?
— Навіщо ви це робите? Ви мене навіть не знаєте.
— Це — один із способів пізнати вас краще.
Вона глянула йому в вічі.
— Що ви з цього отримаєте?
Він спокійно витримав її погляд.
— Задоволення спілкуватися з вами.
— Це — все? Нічого більше?
— Чи цього не достатньо? — засміявся він. — Я не сексуальний маніяк, якщо це те, про що ви думаєте. Вам абсолютно немає чого боятися.
— Але ж я навіть не знаю вашого імені.
— Це ми можемо поправити,— він витяг зі свого гаманця візитку і простягнув їй.
Вона розглянула її.
— Бейдр Аль Фей. «СБКРІ Інк., 70, Уолл-стрит, Нью-Йорк»,— прочитала вона вголос. — «СБКРІ» — що це означає?
— Це назва моєї фірми,— сказав він. — “Спілка близькосхідних компаньйонів по розбудові та інвестиціях”.
— Ви — не американець?
— Ні, а ви гадали, що я — американець?
— Я думала, що ви єврей,— сказала вона.
— Чому?
— Не знаю. Гадаю, що з вашої зовнішності.
— Багато людей роблять таку саму помилку,— сказав він благодушно. — Я — араб.
Вона помовчала, потім знову заглянула в візитку.
— Там щось не так? — швидко спитав він.
— Ні, я просто думала, от і все,— вона підвела на нього очі. — Я ніколи не робила нічого подібного.
— В житті усе завжди робиться в перший раз.
— Можна мені подумати і повідомити вас зранку?
— Звичайно, можете. Та шкода пропускати цілий сонячний день.
Вона знову завагалася.
— А ви це серйозно? За цим нічого не криється?
— Навіть тіні немає.
Вона піднесла келих до уст і спорожнила його.
— Моя кімната нагорі, в цьому готелі. Я підіймуся і зберу свої речі. За п'ятнадцять хвилин я буду готова.
— Добре,— сказав він, помахом руки вимагаючи розрахунок. — За цей час я встигну зателефонувати в справах і домовитися про авіарейс. Ми можемо забрати мої речі по дорозі до летовища.
Коли лімузин повільно пробирався до летовища, знову пішов сніг. Джабір мовчки сидів поруч з водієм, курячи сигарету.
— А ми не запізнимося на рейс? — спитала вона.
— Ні в якому разі,— відказав Бейдр.
— Як ви гадаєте, політ не затримається через погоду?
— Я літав у значно гіршу погоду.
Коли вони зайшли в аеропорт, зали були майже безлюдні. Джабір та водій несли за ними валізи.
— Я не бачу пасажирів,— сказала вона, коли вони підходили до виходу на посадку. — Ви впевнені, що літак там є?
— Літак там є,— посміхнувся він.
І тільки тоді, коли вони вже були на трапі, підіймаючись в «Лір Джет», вона усвідомила, що вони заходять у приватний літак. Вона затрималась на верхній сходинці і глянула на нього.
Він заспокійливо кивнув головою.
Стюард чекав на вході.
— Добрий вечір, пані. Добрий вечір, містере Аль Фей. — Він повернувся до Джордани. — З вашої ласки, дозвольте мені показати ваше місце.
Він підвів Джордану до зручного відкидного фотелю і взяв у неї пальто. Потім він перехилився і застебнув ремінь безпеки.
— Вам зручно, пані?
— Так, дякую.
— Дякую вам, пані,— сказав він і відійшов.
Бейдр сів поруч з нею і защепнув свій ремінь безпеки. За хвилину стюард повернувся з пляшкою «Дон Периньйону» і двома келихами. По кивку Бейдра він наповнив обидва келихи і знов пішов.
Бейдр підняв свій келих.
— Щиро вітаю вас на борту «Зорі Сходу».