Коли вони покидали кімнату, ніхто навіть не глянув у їхній бік. Через передпокій вони пішли до його спальні. Він зачинив за собою двері і, недбало махнувши рукою, кинув:
— Сподіваюся, ви не маєте нічого проти того, щоб дивитися фільм у моїй спальні?
— Зовсім ні,— відповіла вона. — Та я не бачу екрана.
Натискуючи кнопку на стіні, він засміявся. Задзижчала машинерія, і до підніжжя ліжка зі стелі опустилася платформа. На платформі стояв величезний телевізор, спрямований униз.
— Я перекопіював стрічки на відеотеку,— сказав він. — Єдиною вадою є те, що ми вимушені будемо дивитися з ліжка.
— Ліжко не виглядає на таке вже незручне місце.
— Я маю заправити в апарат стрічку,— мовив він. — За хвилину повернуся.
— Гаразд.
Він рушив до дверей, потім зупинився і кивнув на тумбочку.
— В срібному пуделку є сигарети найзапашнішої колумбійської травички; а в пляшечці із рожевого скла, з золотими ложечками навколо,— найкращий у місті сніжок.
— Чудово,— всміхнулася вона. — В такому разі, можу я попросити принести з собою пляшку білого холодного вина? Наркотики завжди мене обезводнюють.
Коли він повернувся, вона лежала в ліжку гола, обережно тримаючи між пальцями сигарету. Фільм уже йшов.
Він хутко розібрався і сів на ліжко поруч з нею. Потягся до пляшечки зі сніжком та ложечками.
— А як щодо понюшки? — спитав він. — Збіса добра штука.
— Звучить привабливо.
Він глибоко втягнув порошок через кожну ніздрю, а потім простяг ложечку їй. Очі у неї засяяли: наркотик почав діяти.
— Ну, як? — спитав він.
— Краще не може бути,— вона потяглася до нього. — Ти великий чоловік.
— Раніше і я так думав, аж доки побачив отого куценького чоловічка отам на екрані. Він справді великий.
Вона захихотіла.
— Я не вірю. Це ж якийсь виродок,— вона зачаровано дивилася на екран. — О, ні! — вигукнула вона. — Ця дівчина не зможе взяти до рота весь. Це, певно, трюк.
— Це не трюк,— сказав він. — З того часу як вийшла ця картина, вона розбагатіла, навчаючи дам з Беверлі-Хіллз, як це робити. «Вся справа в тому, щоб уміти розслабити горло»,— говорить вона.
Вона нахилилася над ним, її язик ніжно лизнув його.
— Я буду щаслива, якщо візьму половину твого.
Він голосно засміявся, і вона запитливо глянула на нього.
— Ти знаєш, коли я вперше побачив тебе, подумав, що ти дуже доброчесна дама.
— Я і є дуже доброчесна дама,— всміхнулася вона і поважно сказала: — До цього я ніколи не дивилася фільми, де трахаються. — Потім вона наділася на нього.
— Прекрасно,— сказав він, спостерігаючи за нею і одночасно дістаючися до прихованої збоку ліжка кнопки, щоб увімкнути відеомагнітофон. Він не повідав їй, що єдиними стрічками з його участю, які він любив дивитися, були ті, що зняті прихованою камерою в цьому ліжку. — Просто прекрасно.
Через деякий час Юсеф відчув утому. Здавалося, що стрічка ніколи не скінчиться. Він ліниво оглянув кімнату. Раптом фільм ніби вимело з його свідомості. Джордана зникла. Те ж саме сталося і з хазяїном. Він розлютився на себе за те, що не помітив, коли вони вийшли.
Він звівся на ноги. Вінсент глянув на нього.
— Мені треба в туалет,— пояснив він пошепки. Тихо, навшпиньки, він вийшов з кімнати і в коридорі зупинився. Будинок був великий. Вони могли зайти до будь-якої з півдюжини кімнат.
Він зазирнув до кабінету, до їдальні, до буфету, у патіо — їх ніде не було.
Роздратований, він зайшов до ванної і вмився холодною водою. Телепень. Він мусив передбачити, що вона вислизне з ним. Він здоровенний дядько, привабливий і, більше того, кінозірка. Він не такий, як ті джиґоло, що вона підбирала на Рів'єрі.
Він вийшов із ванної і попрямував по коридору до вітальні. От тоді він і почув гудіння апарата, що долинало з-за зачинених дверей. Він зупинився, гадаючи, що це може бути агрегат кондиціонера. У американців була манера встановлювати такого типу обладнання в комірчинах. Та потім він почув приглушений гул, який скидався на голоси, що долинали з гучномовця. Він взявся за клямку. Двері не відчинялися. Вони були замкнені.
Він розглянувся, щоб упевнитися, що коридор порожній. Юсеф навчився багатьом хитрощам, включаючи практичне використання пластикових кредитних карток.
Хвилиною пізніше двері комірчини були відчинені, і Юсеф із подивом дивився на невеликий монітор відеомагнітофона. Звук був приглушений, та зображення було кольорове, чітке і ясне як удень. Джордана була гола, лежала на спині, її лице спотворене конвульсією оргазму. Здавалося, що вона дивиться прямо в камеру, а її ноги міцно обхоплювали талію чоловіка, який підстрибував на ній, мов вершник на дикому коні. В гучномовці віддалено відлунював її здавлений подих, коли чоловік почав випорожнятися в неї. Потім він повільно сповз набік і вийшов з неї мокрий і вже в'янучи. Він повернувся до Джордани і всміхнувся. Його рука опустилася до боковини ліжка. У Юсефа було достатньо часу, щоб упізнати обличчя господаря, до того як екран погас. На хвилю він закляк, а потім став швидко діяти. Він знався на цій апаратурі. У Бейдра на яхті була встановлена така ж сама система, але тільки блок відтворення, а не запису. Юсеф натиснув клавішу, яка викинула касету, потім він вийняв її з апарата, сховав під полу піджака і вийшов у коридор. Він причинив за собою двері і почув, як клацнув замок.