— Того дня, коли вона народилася, і ти взяв її на руки, ти не думав, що ця чарівна дитина виросте та кине виклик і не скориться? — спитала Доріс.
— Ні, я цього не очікував. Але що ти маєш на увазі? Я повинен бути задоволеним цими подіями? — відказав Петрос.
— Найкраще для тебе й нас усіх — бути щасливими, — мовила його дружина.
— Я б хотів, аби вона народилася хлопчиком, — сказав він.
— А чи був би ти щасливий, якби він одружився з мусульманкою? — запитала вона.
— Я б не був щасливий, але це менше зло, — відповів він. — Дівчата притягують за собою скандали.
Усі пристали на умови, поставлені дружиною. Салем наносив візити раз чи двічі на тиждень, і його час від часу запрошували на вечерю з родиною. Мати й дочка були в захваті від того, як швидко знайшли спільну мову батько й наречений. Петрос завжди м’якшав після одного-двох келихів, а Салем виявився веселим і славним чоловіком, який ставився до сім’ї своєї нареченої з безмежною добротою та ввічливістю. Це було на додаток до подарунків, які він почав приносити Маріці та її матері, а також присилав із батькової ферми ящики з фруктами, банки з медом, качок, голубів, помідори та лимони. Як Петрос міг його не любити? З Салемом було домовлено, що заручини не будуть більше, ніж шість місяців, протягом яких він не міг бути наодинці з дівчиною чи гуляти з нею. Куди вони могли піти разом в Абу Кабірі? На щастя, одруженим парам нікуди піти, не кажучи вже про заручених. Усі також погодилися з тим, що Маріка більше не працюватиме в барі, і це дуже сподобалося Салему, він не хотів, аби його наречена була офіціанткою. Будинок став єдиним місцем, де він міг бачити свою наречену, під наглядом її батьків.
Одначе, її батьки не помічали обману. Зарученим не потрібно було ховатися. На верхньому поверсі була спальня Маріки, унизу росли дерева сірісу, які тягнулися до вікна коханої. На гілки дерев можна поставити драбину, яка дозволяла непомітно піднятися до неї, що й сталося. Як тільки відбулися офіційні заручини, Салем почав відвідувати дівчину щовечора. Після опівночі він їздив верхи на своїй кобилі, наближаючись до Абу Кабіра через залізничний переїзд, а потім повертав ліворуч, поки не діставався до дерев. Він прив’язував коня, залазив на дерево, найближче до балкона Маріки, ставав на гілку, аби впевнитись, що кохана чекає на нього. Чи дізналися її батьки зрештою про ці нічні відвідини? Здавалося, Петрос про них і гадки не мав. Але чи знала Доріс? Салем не замислювався над цим питанням, і йому не спадало на думку запитати про це Маріку. Її кохання було достатньо для нього, вона наповнювала все його життя. Більше того, він був готовий — якщо дійде до цього — підкоритися умовам сім’ї й відмовитися від нічних відвідувань, проводячи решту місяців терміну заручин під наглядом. Існувала тисяча ознак, які засвідчували те, що дівчина його кохає. Вона віддалася йому повністю.
Але тепер, коли він страждав у своєму ліжку, потерпав від її відсутності, йому було боляче, йому здавалося, що вона хотіла, щоб він звільнив місце для дитини, для нерідної дитини, і щоби був задоволений своєю самотністю. Прокляті він і вона. Як міг початок кохання бути таким, коли коханому дають все, що він хоче, а потім закінчитися отак, коли між двома розійшлася прірва? Він відчував себе ще більш безнадійним і слабким. Він не мав дітей з жодною зі своїх попередніх трьох дружин. І він ніколи не наважувався запропонувати Маріці звернутися до репродуктолога, щоб ніхто не міг допустити, що він є джерелом проблеми. Сама Маріка не порушувала цю тему, хіба що час від часу, перш ніж відкинути її. Мабуть, вона здогадувалася, що проблема в ньому, але не хотіла його бентежити. Вона задовольнялася його любов’ю й змирилася з цим безпліддям, хоча й обожнювала дітей. Так було до того часу, поки раптом не з’явилася ця чудна дитина, і вона знайшла ідеальну можливість стати матір’ю та зробити з нього батька, подобається йому це чи ні. Чому Аллах так покарав його.
Синій був улюбленим кольором Маріки. Щоразу, коли вона одягала спідницю в білий горошок на синьому тлі, Мідхат пригадував ту ніч, коли вона притулила його до себе. Тепер вона наділа великий солом’яний капелюх і чорні сонцезахисні окуляри. Хлопець був зачарований, ідучи поруч. Яка красуня! Вони разом перетнули вулицю Талатіні та попрямували до іноземців. Він ще більше захопився, побачивши дівчину, яка їхала на велосипеді.
—Подивіться, як ця дівчина показує свої ноги! — закричав Мідхат.
— Дівчина може бути француженкою чи італійкою, — пояснила йому Маріка, — а в їхній культурі дівчата можуть носити шорти.