Якщо Маріка була відповідальною за те, що сталося, то її призначення зводилося до того, щоб заохочувати дитину до читання або знайомити її з уривками грецької літератури, які підходили для малого. Ознайомлення почалося з байок Езопа, але хлопець швидко втратив інтерес до них — «це для маленьких дітей, як історії про Калілу й Дімну», — тож вона запропонувала історії з «Іліади» та «Одіссеї». Але не усвідомлювала, що ці історії справлять на дитину глибоке враження. Герої двох саг — Пріам і Гектор, Паріс і Єлена, Агамемнон і Менелай, Ахілл і Аякс, Одіссей і Пенелопа — швидко стали йому знайомими, і він не переставав повторювати їхні імена та згадувати їхні страхи. Він навіть почав знаходити відгомін деяких із них в ісламській історії: Ахіллес був схожий на Халеда Ібн аль-Валіда, «меча Аллаха», бо коли був розлючений, то кидався на своїх супротивників, як лев на здобич, і перед ним падали легіони. А Одіссей, який відкрив ворота Трої, нагадував йому Амра Ібн аль-Ааса, який відкрив ворота Єгипту. Вони обидва були воєначальниками, винахідливими й кмітливими, й обидва — як він їх уявляв і намалював на папері — були кремезними людьми середньої статури з великою головою та мускулястими плечима, неперевершеними в стрільбі з лука та метанні списа.
Маріка не усвідомлювала, наскільки сильно на душу хлопчика вплинуло те, що вона йому читала, або те, що він сам читав у своїй спальні, що відштовхнуло його від усіх справжніх реалій. Вона не знала, що він читав Святу Біблію, і тому не розуміла, як це читання викликало нове почуття впертості та бажання кинути виклик. Він почав відчувати, що читання — це право, яке ніколи не можна було вирвати в нього; він би читав, незалежно від результату. Можливо, почуття були викликані жахливим ляпасом від Салема, через який малий обмочив штани.
Однак перетворення насправді почалося, коли він прочитав «Таїс», і, мабуть, викристалізувалося, коли наблизився до кінця Святої Біблії, точніше, коли дійшов до Одкровення Івана, де вівця з’являється в іншому образі. Бо там вона вже не губиться, а займає місце біля Того, хто на престолі: «Тоді я побачив у правиці Того, Хто сидить на престолі, сувій, написаний всередині і на звороті, запечатаний сімома печатками. І я побачив могутнього янгола, що проголошував гучним голосом: “Хто гідний розгорнути сувій і зламати його печатки? І ніхто ні на небі, ні на землі, ні під землею не міг розгорнути сувій або зазирнути в нього”. І ніхто не міг розгорнути сувій і зламати його сім печаток, окрім Агнця, що стоїть, як на закланні... І Він пішов, і взяв сувій з правиці Того, Хто сидить на престолі. І коли Він узяв сувій, чотири живих створіння і двадцять чотири старці впали перед Агнцем, кожен тримаючи арфу та золоті чаші, повні ладану...»
Одкровення Івана містило багато того, що йому було важко прийняти або зрозуміти, але деякі сцени Одкровення блищали, здавалося, вибухали й запускали нові спалахи в його уяві. Мідхатова подорож, завдяки читанню, набула різноманітних вимірів, які розгорталися перед ним протягом приблизно року. Це була подорож, яка занурила його в розгалужений історичний та уявний простір. Після історії про загублену вівцю та янголів, які піклувалися про неї на небесах, Мідхат перенісся до історії про забиту вівцю та її становище серед янголів. Тоді обидві історії перенесли його в давні часи, він згадав про історію Авраама й те, як вона описана в Священному Корані, і отриманого наказу, щоб принести в жертву сина, обраного як жертовне ягня, тобто до виразу: «Ми викупили його великою жертвою». Отже, перша історія, яка радила нам добре поводитися з дітьми, також припускала, що серед дітей буде ягня, якого буде обрано для викупу людей? І що цей рятівник агнець, знайдений «загубленим» і занедбаним у яслах, буде тим, хто встановить Боже царство на землі? І чи був би він такою ж дитиною, яка народилася, відповідно до Священного Корану, біля стовбура пальми, але яка промовляла владно й гучно, коли була ще новонародженою: «Голос кричав до неї з-під пальми. Не сумуй! Бо твій Господь дав річку під тобою. І потряси стовбур пальми: Він дасть тобі свіжі стиглі фініки. Тож їж і пий, і охолоди свій погляд». І де все це було в історії про дитину Йосипа, чиї брати стверджували, що вовк з’їв його (ще одну загублену вівцю) — Йосипа, чию сорочку накинули на обличчя хворого батька, повернувши йому зір, і який отримав високу посаду в управлінні Єгипетською державою?