Деколи вночі письменницька лихоманка охоплювала його так, що він не лягав до третьої чи четвертої ночі. Він повинен був поставити платівку з музикою, перш ніж згорнутися в ліжку. Музика, казав він подумки, була його нагородою наприкінці робочого дня. Робочий день не закінчувався в ліжку, адже натхнення могло прийти й уві сні.
Він міг знайти рішення проблеми, з якою зіткнувся, коли не спав, або могла виникнути нова проблема. Він візуалізував рядки та абзаци й намагався перемістити деякі з них, і вони або підкорялися йому, або бунтували. Він був щасливий своєю формою поневолення. Музика іноді сповіщала про себе з-за рядків і сторінок — оскільки вона ніколи не виходила з його свідомості — і образ Сальви в купальнику міг майоріти між піском, блакитним морем і небом або ховатися в його обіймах від страху та смутку. Як він міг відмовитися від неї?
Під кінець випускного року в університеті вона попередила його, що настав час офіційно зробити їй пропозицію.
— Моя сім’я вважає тебе моїм нареченим, вони ніколи не заперечували, аби ми гуляли разом, і вони знають, що ми любимо одне одного. Єдине, що залишилося, це формально скріпити стосунки.
Була ніч, і вони сиділи на траві біля Ісмаїлійського каналу.
— Але після отримання ступеня бакалавра я хочу поїхати вчитися в Сорбонну, — зауважив він.
— Чудово. Я можу поїхати з тобою, — сказала вона. — У чому проблема?
— Ти знаєш, що життя у Франції буде нелегким для студента, у якого нічого немає, — відповів він. — Сподіваюся, що я зможу отримати трохи грошей від мого дядька Салема чи від Маріки. Але потім сподіваюсь тільки на себе та на долю.
— Я готова жити з тобою у Франції, навіть якщо ми їстимемо звичайний хліб, — сказала вона зі сльозами на очах. — Ти той, кого я люблю. Будь ласка, не залишай мене одну.
— Добре, — промовив він, намагаючись заспокоїти її. — Відкладімо це на рік. Я буду подорожувати сам, закріплюсь в навчанні та влаштуюся з проживанням, потім повернуся, і ми зможемо заручитися, а тоді повернемося разом.
Ідея подорожувати до Парижа виникла, коли він жив у Каїрі, який вважав ще величнішим і красивішим, ніж міг собі уявити. Ісмаїлія здавалася маленькою в порівнянні, не кажучи вже про Абу Кабір. Його ісламські околиці були чудовими, як і його сучасні квартали. У цих нових районах столиця нагадувала Європу. Частини Ісмаїлії також нагадували Європу, але Каїр був містом, наповненим знаннями та культурою. Каїр мав унікальну й індивідуальну душу, якої не було більше ніде у світі. Усе було зі своїми особливостями, і місто зачарувало людей, як і завжди, через своє визначення столиці світу, так само, як зачарувало історика Ібн Халдуна.
Студенти кафедри соціології, що досягли високих успіхів, вважали найбільшою нагородою отримання ступеню доктора соціології в університеті Сорбонни, так само, як це робили деякі їхні професори в минулому. Хіба не природно мати ті ж амбіції, якщо він із дитинства був знайомий з європейськими принадами? Маріка виховала його й навчила своєї мови, також навчила французької мови в ранньому дитинстві, і він познайомився з іноземцями на околиці в Ісмаїлії, і ходив на французький пляж. Салем, не знаючи й усупереч собі самому, надав йому доступ до бібліотеки з купою романів, перекладених з англійської та французької мов.
Але зустріч із Сальвою потягне його назад у минуле й закриє двері майбутнього. Вона не навчалася в університеті, не могла говорити жодною іноземною мовою, і повністю залежала б від нього, поки б не адаптувалася, якщо вона взагалі зможе пристосуватися.