Ми з Лілі розставили їжу на столику, а Джейк узяв на себе обов’язки бармена та почав розливати шампанське, явно вдоволений такою відповідальністю. Вони з Лілі вдавали, що не помічають одне одного, — так завжди роблять підлітки, коли опиняються в компанії, де дорослі чекають, що вони почнуть спілкуватися. Коли вона зрештою наважилася підійти до нього та надто офіційно простягла руку, він повільно всміхнувся.
— Якась частина мене хоче, щоб вони потоваришували, а другу частину це страшенно лякає, — прошепотів мені Сем.
Я ковзнула рукою в задню кишеню його джинсів.
— Вона щаслива.
— Вона чудова. А Джейк щойно розійшовся зі своєю дівчиною.
— А що поганого в тому, щоб жити на повну, містере? — пожартувала я. Сем застогнав. — Та я жартую. Джейк у безпеці. Вона ще рік житиме в Оксфордширі.
— З вами двома ніхто не може бути в безпеці. — Він нахилився, і на дві секунди увесь світ зник у його поцілунку. — Мені подобається твоє вбрання.
— Не надто легковажно? — Я розправила смугасту спідницю.
У цій частині Лондона безліч вінтажних магазинів, і минулої неділі я на весь день загубилась серед вішаків зі старим шовком та перами.
— А мені подобається, коли ти легковажна. Хоча шкода, що ти більше не носиш отой костюм сексуального ельфа.
До нас наближалася моя мати, і Сем ступив крок назад. У мами в руках була ще одна пачка серветок.
— Як почуваєшся, Семе? Бачу, одужуєш?
Вона двічі приїздила до Сема в лікарню, турбуючись про нещасного, полишеного на лікарняні харчі. Привозила домашні сосиски та сендвічі з яйцем і майонезом.
— Уже краще, дякую.
— Тільки не перенапружуйся. Не піднімай нічого. Дівчата чудово з усім упораються.
— Ну, мабуть, почнемо, — сказала я.
Мама глянула на годинник, а потім роззирнулася.
— Може, почекаємо ще хвилин п’ять? Нехай усі вип’ють іще по скляночці?
Боляче було дивитися на її надто радісну, напружену посмішку. Сем підійшов до неї та взяв під руку.
— Джозі, а покажіть мені, будь ласка, оті салати. Я наче забув заправку принести.
— …А де ж вона сама?
Юрбу коло столика охопило якесь хвилювання. Ми всі повернулися на голос.
— Боже, це дійсно на даху! Томмі, а може, ти зі мною жартуєш?
— Бернард! — мама поклала серветки.
Над парапетом з’явилося татове обличчя. Він оглянув усіх присутніх, заліз нагору та радісно свиснув, побачивши вид на місто. На лобі блищав піт.
— Луїзо, матір Божа, нащо було влаштовувати все це так високо!
— Бернарде!
— Та ми ж не в церкві, Джозі. І взагалі, у мене новина.
Мама роззирнулася навколо.
— Бернарде, зараз не найкращий…
— А ось і новина!
Тато нахилився та обережно закотив обидві штанини: спочатку ліву, потім праву. Я побачила бліді гомілки, вкриті дрібними плямами. Усі мовчки стояли. Він витяг ногу вперед:
— Гладенькі, як у немовляти! Ну ж бо, Джозі, торкнися!
Моя мати нервово підійшла та провела пальцем по татовій нозі, а потім поплескала долонею.
— Ти сказала, що будеш сприймати мене серйозно, якщо я зроблю епіляцію воском. Ну ось.
Мама ніяк не могла повірити.
— Ти проепілював собі ноги?
— Ага. І якби я знав, що тобі доводиться терпіти, серденько, я б не розкривав свій дурний рот. Це ж просто катування якесь! Хто, в біса, вважає, що це нормально!
— Бернарде…
— Мені начхати! Джозі, це просто пекло! Але якщо це допоможе нам помиритися, я готовий зробити це ще раз. Я скучив. Дуже скучив. Мені все одно — ходи хоч на сотню тих курсів. Феміністична політика, східні вчення, макраме для собак — що завгодно, аби тільки ми були разом. А щоб довести, що я готовий на все, я наступного тижня записався на епіляцію інтимної зони… що таке?
— Капець, — мовила сестра.
— Господи! — Мама схопилася за голову.
Сем почав труситися від сміху.
— Зупини їх, — пробурмотів він. — Зупини, бо в мене шви розійдуться.
— Я на все готовий. Хай мене чорти обскубуть, як ту курку, — аби тільки ти зрозуміла, як багато означаєш для мене.
— Що ти робиш, Бернарде!
— Джозі, я не жартую. Я у відчаї.
— Тепер усі зрозуміють, чому моя родина не схильна до романтики, — пробурмотіла Тріна.
— А що таке епіляція та інтимна зона? — запитав Том.