Думки бігали колами. Я взяла ноутбук, сіла на диван, схрестивши ноги, і ввела в пошуковій системі «Лілі Готон-Міллер». На екрані з’явилися результати хокейного матчу в школі «Аптон Тілтон» у графстві Шропшир. Я клацнула на пошук у зображеннях, збільшила одне з них і побачила її в першому ряду — єдине обличчя без усмішки серед веселих хокеїсток. «Лілі Готон-Міллер хоробро, але, на жаль, невдало зіграла в захисті». Фотографію було зроблено два роки тому. Пансіон. Вона сказала, що зараз має бути в пансіоні. Хоча, звичайно, це не підтверджувало жодного її зв’язку з Віллом і загалом того, що її мати казала правду щодо батька.
Я змінила пошуковий запит на «Готон-Міллер», і система видала мені коротке повідомлення про те, що Френсіс і Таня відвідуватимуть вечерю в готелі «Савой», а також запит на дозвіл будівництва винного підвалу під будинком у Сент-Джонс-Вуд від минулого року.
Я відкинулась на спинку, трохи подумала та вбила в поле пошуку «Таня Міллер Вільям Трейнор». Результатів не було. Я змінила «Вільям» на «Вілл» — і система видала мені фейсбук-сторінку випускників Даремського університету, де спілкувалися декілька жінок, імена яких чомусь закінчувались на -елла: Естелла, Фенелла, Арабелла. Вони говорили про смерть Вілла.
Я повірити в це не могла, коли почула в новинах. Це ж треба — таке сталося саме з ним! Земля пухом.
Нікому не вдається пройти крізь життя без шрамів. Ви чули, що Рорі Еплтон загинув на Теркс і Кайкос в аварії на швидкісному катері?
Це той, що вчився на географічному? Рудий?
Ні, він був на ФПЕ.
А я цілувалася з Рорі на балу першокурсників. У нього величезний язик.
Фенелло, я не жартую. Ти поводишся ницо. Бідолаха загинув.
А Вілл Трейнор — це часом не той хлопець, що зустрічався з Танею Міллер увесь третій курс?
Не бачу нічого ницого в тому, що я цілувалася з кимось, хто загинув.
Я не кажу, що треба тепер переписати історію. Але, може, це читає його дружина, і їй неприємно, що її кохана людина встромляла язик у рота якійсь жінці з фейсбуку.
Ну, я певна, вона точно знає, що в нього величезний язик.
А Рорі Еплтон одружився?
Таня вийшла за якогось банкіра. Ось її сторінка. Коли ми вчились, я була переконана, що Вілл із Танею одружаться. Вони були чудовою парою.
Я клацнула на посилання та побачила фотографію худенької як тростинка блондинки з високою зачіскою — вона всміхалася, стоячи на сходах бюро реєстрацій поруч із темноволосим чоловіком, старшим за неї. У кутку фото стояла похмура дівчинка в білому платті з тюлю — дещо схожа на ту Лілі Готон-Міллер, яку я бачила сьогодні. Але цій фотографії було вже сім років, тому ця дівчинка могла перетворитися на будь-якого похмурого підлітка з каштановим волоссям.
Я перечитала розмову та закрила ноутбук. Що ж мені робити? Якщо вона й справді дочка Вілла, то, може, мені зателефонувати в школу? Хоча в них точно є якісь правила щодо незнайомців, які намагаються вийти на зв’язок із дівчатами-підлітками.
А якщо це й справді якесь винахідливе шахрайство? Вілл помер заможним чоловіком, і цілком можливо, що хтось міг вигадати заплутану схему, щоб видурити в його родини гроші. Коли батьків друг Чокі помер від серцевого нападу, до його дружини прийшло сімнадцять осіб, яким померлий був начебто винен гроші за ставки.
Я вирішила, що треба бути обережною. Надто вже багато болю та бід це може завдати, якщо я поведуся неправильно.
Але коли я лягла спати, у тиші квартири лунав голос Лілі.
«Мого батька звали Вілл Трейнор».
6
-Вибачте, у мене будильник не спрацював, — я пробігла повз Річарда, повісила пальто на кілок та опустила синтетичну спідницю назад на стегна.
— Ви спізнилися на сорок п’ять хвилин. Це неприпустимо.
На годиннику була восьма тридцять, і ми з ним сиділи в барі лише вдвох. Карлі таки пішла: вона навіть не стала казати Річардові цього в очі. Просто надіслала йому есемеску, де повідомила, що завезе чортову форму наприкінці тижня, а оскільки їй винні платню за чортову двотижневу відпустку, якої не було, то два тижні відпрацьовувати вона не збирається. «Якби вона прочитала довідник для співробітників, — кипів він, — то знала б, що відпрацювання двох тижнів неможливо замінити відпусткою! Це є в розділі третьому, чорним по білому, — та тільки вона й не думала його читати! А без цих її чортихань можна було б і обійтися!»