Вагончик нагадав мені про циганські табори, про які я читала в дитинстві, — у них кожна річ мала своє місце і тому в тісноті все одно був порядок. Тут було затишно, але аскетично. Відразу було видно, що це чоловіче житло. Приємно пахло нагрітим на сонці деревом, милом та беконом. Новий початок, мабуть. Цікаво, що сталося з тим місцем, де вони з Джейком мешкали раніше.
— І як… Джейкові тут подобається?
Він сів із чаєм на іншому кінці диванчика.
— Спочатку він думав, що я збожеволів. Але тепер йому подобається. Він доглядає тварин, поки я на зміні. А я пообіцяв навчити його кермувати тут, у полях, коли йому виповниться сімнадцять. — Він підняв кухоль. — Помагай мені Бог.
Я підняла свою пляшку.
Може, річ у неочікуваному задоволенні від того, що проводиш теплий вечір п’ятниці в компанії красивого чоловіка, у якого таке волосся, що хочеться зануритись у нього пальцями, — а може, річ у другій пляшці пива, але я почала насолоджуватися часом. У вагончику стало душно, і ми сіли на вулиці на двох розкладних стільцях. Я дивилася, як навколо по траві ходять курчата, — це якось заспокоювало. Сем розповідав байки про товстих пацієнтів, яких можна було винести з дому тільки силами чотирьох команд, та про молодих членів вуличних банд, які навіть зі зв’язаними за спиною руками кидались одне на одного. Говорячи з ним, я мимоволі потай дивилася, як він тримав кухоль, на його неочікувані усмішки — коли він усміхався, у куточках його очей з’являлися три ідеальні зморшки, наче їх намалювали гострим олівцем.
Він розповідав про своїх батьків. Його батько був пожежником, але вже вийшов на пенсію, а мама колись співала у клубах, але відмовилася від кар’єри заради дітей. («Тому, я думаю, твоя форма привернула мою увагу. Мені подобаються блискітки».) Він не називав імені своєї померлої дружини, але сказав, що його мати переймається через брак жіночої уваги в житті Джейка.
— Раз на місяць вона приїздить і забирає його в Кардіфф — там вони з сестрами клопочуть над ним, годують і перевіряють, чи достатньо в нього шкарпеток. — Він зіперся ліктями на коліна. — Він репетує, але я знаю, що насправді йому подобається туди їздити.
Я, у свою чергу, розповіла йому про повернення Лілі. Він співчутливо скривився, коли я переказувала про зустріч із Трейнорами. Я розповіла також про її раптові зміни настрою та хаотичну поведінку — він кивав, наче цього і слід було чекати. Коли я розповідала про матір Лілі, він зауважив:
— Те, що вони заможні, ще не робить їх хорошими батьками. Якби її мати отримувала допомогу з безробіття, то до них уже давно завітали б із соціальної служби. — Він підняв угору кухоль. — Ти робиш хороше діло, Луїзо Кларк.
— Тільки не думаю, що в мене добре виходить.
— Усі вважають, що в них нічого не виходить із підлітками. Так що це типово.
Важко було усвідомити, що оцей Сем, який комфортно почувається вдома та піклується про курчат, — той самий компульсивний бабій, про якого я чула на зустрічах «Жити далі». Але я добре знала, наскільки може відрізнятися те, як людина себе подає світові, від того, яка вона насправді. Горе може змусити вас поводитися так, що ви й самі не зможете себе зрозуміти.
— Мені подобається твій вагончик. І твій невидимий будинок.
— Тоді сподіваюся, що ти ще завітаєш, — відповів він.
Компульсивний бабій. Якщо він так чіпляв жінок, подумала я з тугою, то він молодець. Потужний спосіб: образ скорботного батька з рідкісними усмішками. Та він навіть курча брав однією рукою так, що те видавалося щасливим! Я не можу дозволити собі стати однією з тих психічних його дівчат, постійно повторювала я собі. Але потай мені було приємно фліртувати з красивим чоловіком. Узагалі приємно відчувати щось, крім тривоги чи тихої злості, — а саме ці дві емоції наповнювали моє життя. Єдина моя зустріч із протилежною статтю в минулому сталася під дією великої кількості алкоголю та скінчилася поїздкою в таксі й сльозами самоненависті в ду´ші.
«А що ти скажеш, Вілле? Це нормально?»
Сонце вже почало сідати, і курчата неохоче повертались у свій курник. Сем уважно на них дивився, відкинувшись на стільці.
— У мене виникає таке відчуття, Луїзо Кларк, що коли ти говориш зі мною, у тебе в голові відбувається ціла окрема розмова про щось інше.