— І ти правда не голиш ноги?
Я зайшла надто далеко. Мамине обличчя завмерло, і вона кинула на мене несхвальний погляд.
— Іноді треба часу, щоб побачити справжні ознаки пригноблення. Я це вже сказала вашому батькові, скажу й вам: коли він піде в салон, де рум’янощока двадцятирічна дівчина намастить йому ноги гарячим воском, а потім це все здере, — ось тоді я знов голитиму ноги.
Сонце тануло над Стортфолдом, наче шматочок масла. Я затрималась у батьків набагато довше, ніж планувала. Після вечора з родиною я відчувала, що знову міцно стою на землі та відчуваю свої зв’язки. Приємно опинитись у нормальному оточенні після емоційних уражень минулого тижня. Моя сестра, яка раніше ніколи не виказувала слабкості, зізналася, що вже думає, що лишиться самотньою назавжди, відмахнувшись від маминого «ти розкішна дівчина».
— Я самотня матір, — зауважила вона. — А що ще гірше: я не вмію фліртувати. Я б не змогла з кимось загравати, навіть якби Луїза за його спиною піднімала таблиці з підказками. А всіх чоловіків, із якими я зустрічалась, відлякував Том. Ну, або їм були потрібні від мене лише…
— Тільки не кажи… — почала мама.
— Безкоштовні бухгалтерські поради.
Раптом я подивилася на свою сестру збоку — і мені стало її шкода. Вона не помилялася: у мене, як не дивно, були всі привілеї. Я мала власне житло. Моє майбутнє було вільне від відповідальності. Єдине, що мені заважало цим насолоджуватись, — я сама. Мене навіть вразив той факт, що Тріна не заздрила нерівності наших становищ. На прощання я її обійняла. Вона здивувалася, потім перевірила, чи не залишила я в неї на спині якусь записку в стилі «штовхни мене», а потім обійняла мене у відповідь.
— Приїзди до мене в гості. Правда. Давай, — запросила я. — Я поведу тебе на танці в клуб — я була в одному такому. А Тома залишимо в мами.
Моя сестра розреготалась. Я зачинила двері машини та завела двигун.
— Ага, вже повірила. Ти — і на танці? Та не розказуй тут.
Я вже від’їжджала, а вона ніяк не могла вгамувати сміх.
Через шість днів я повернулася з вечірньої зміни та опинилась у клубі у власній вітальні. Піднімаючись сходами, замість звичної тиші я почула сміх десь далеко та неритмічні удари музики. Я підійшла до дверей, на якусь мить завагалася — може, це я перевтомилась, і мені здається? — і відчинила їх.
Мене окутало запахом трави. Запах був таким сильним, що я інстинктивно затамувала подих. Я повільно підійшла до дверей у вітальню, відчинила їх і заклякла, не в змозі повірити власним очам. У напівтемній кімнаті на моєму дивані лежала Лілі у спідниці, задраній кудись до пупа — вона якраз підносила до губ погано скручений косяк. На підлозі сиділи двоє юнаків, притулившись спинами до дивана — наче два острови в океані алкогольного сміття, порожніх пакетів з-під чіпсів та упаковок з фастфуду. На підлозі також сиділи дві дівчини віком десь як Лілі. Одна з них — із волоссям, зібраним у хвостик, — повернулася до мене та глянула, немов питала: «А ти що тут робиш?» Музичний центр гупав на всю. Повні попільнички та кількість бляшанок з-під пива дали мені зрозуміти, що вечір був довгим.
— О, приві-і-і-іт, — помітила мене Лілі.
— Що ти робиш?
— А, ну ми гуляли. І пропустили автобус. Тому я подумала, чому б нам не завалитися сюди. Ти ж не проти?
Я була така ошелешена, що ледь могла щось сказати.
— Взагалі-то, я проти.
— О-оу. — Вона захихотіла.
Сумка впала в мене з руки та гупнула об підлогу. Я окинула оком міське сміттєзвалище навколо мене, що колись, вочевидь, було вітальнею.
— Вечірку закінчено. У вас п’ять хвилин, щоб прибрати весь цей гармидер та забратися звідси.
— Господи, я так і знала, що ти будеш скиглити! Гр-р! Так і знала. — Вона театрально впала назад на диван. Голос у неї був нечіткий, наче під… під чим? Наркотиками?
Я чекала. Обидва хлопці якусь довгу напружену мить дивилися на мене, роздумуючи, чи їм уставати. Одна з дівчат гучно цокнула язиком об зуби.
— Чотири хвилини, — повільно сказала я. — Я рахую.
Можливо, моя праведна злість надала мені якогось авторитету, а може, вони просто були не такі сміливі, як здавалися. По одному вони всі встали та проскочили повз мене до дверей. Останній хлопець напоказ підняв руку та впустив банку пива на підлогу — воно бризнуло на стіни та килим. Я ногою захряснула за ними двері. Коли я повернулася до Лілі, мене вже трусило від злості.