Читать онлайн "Пісні" - Руданський Степан Васильевич - RuLit

Калино-малино, Ряснеє деревце! Хто ж тебе пригорне, Дівчинонько-серце? Тяженько здихнула, Дівчинонька каже: "Той мене пригорне, Хто косу зав'яже!.." Головка хитнулась, Коса розвинулась, До білої шиї Шовком пригорнулась… Косо, пишна косо! Хто тебе зав'яже?.. "Хто мене зав'яже, То віночок скаже". Василечку милий, Любий та коханий! Зелен барвіночку - Віночку рутвяний! Хто ж тебе, віночку, Розплітати буде? "Запитайте, люди, Мої білі груди!.." Місяця-підповня Пишні половини - Груди, білі груди, Милої дівчини! По кім ви здихнете Тяженько впівночі? "По кім ми здихнемо - Знають чорні очі!.." Чароньки дівочі - Горять чорні очі, Як в чистому небі Зорі опівночі!.. Очі, ясні очі! Зорі над зорями! По кім ви заллєтесь Першими сльозами? "По кім ми заплачем - Не питайте, люди: Тому перша слізка, Хто нам милий буде!" Спаде перша слізка, Здихнуть білі груди, По кім здихнуть груди, Того вінок буде… Хто вінок розв'яже, Той косу зав'яже, Той дівча пригорне, Щиру правду скаже.

Голубонько-дівчинонько, Зіронько моя! Не питайся, моя мила, Чого смутен я! Живо-живо того смутку І ти не минеш!.. Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш… Голубонько-дівчинонько, Мій рожевий цвіт! Ти весела, світом рада, Тобі милий світ!.. Живо-живо світом знудиш, Тяженько здихнеш… Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш!.. Гудуть пчоли коло тебе, Ти, як лист, дрижиш… Ти їх гониш, не одгониш І сама біжиш… Живо-живо під ті співи, Як дитя, заснеш… Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш… Ти затопиш очі в очі - Очі не схибнуть! Тобі дивно, що чужії Від твоїх змигнуть… Живо-живо сама глянеш - І сама змигнеш. Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш… Ти вітаєш, обіймаєш Своїх і чужих! Як дитина, ти, дівчино, Ластишся до них… Живо-живо од чужого Руки одвинеш… Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш… Прийде ранок - ти весела, Других веселиш… Прийде нічка - ти в постелі, Як голубка, спиш… Живо-живо цілі ночки Оком не скинеш… Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш…

"Козаче-голубче, Соколику мій! Дай білу рученьку, Зо мною постій! Най надивлюся, Слізьми заллюся, Заким з дороги Тебе діждуся!" "Дівчино-рибчино, Не плач, не ридай! За мною, молодим, Ручок не ламай: Як не загину, Я не покину, Я не покину Любу дівчину". "Ой доню Явдоню, Зіллячко моє! Чого ж так змарніло Личенько твоє?" "Ой мати-мати! Тяжко вмирати, Ой а ще важче Милого ждати! Давно я, давно я В милого була, Вже тая стежка Зіллям заросла. Піду я, мати, Зіллячко рвати, Зіллячко рвати, Милого ждати!.. Рвуть зілля дівчата, Віночки плетуть, А мої оченьки Тільки сльози ллють. Ой зілля-зілля, Чуже весілля, А моя мука - З милим розлука!.." "Дівчино-рибчино, Здорова була! Чи вже ж ти, чи вже ж ти Мене забула?" "Я не забула, Я не забуду, Любила вірненько, Любити буду".

Не згадаю гадки, Не змислю я мислі!.. Як чорнії хмари, Чорні думи звисли! Порадь, мати, що діяти, Ой чи жити, чи вмирати? Порадь, моя мати! Розпукає серце, Каменіють груди. Скажи, моя нене, Що зо мною буде. Кажуть люди: "В світі чари; В світі люди, не татари - Не будеш без пари!" Ой світе мій, світе! Лушпина оріха! Де твої розкоші Та де твоя втіха? Нудно в тобі, як в неволі, Тілько мука, тілько болі, Ні волі, ні долі! І ви, мої люди, Люди - не татари, Чи хоч раз ви руку Сироті подали? Кому горе - горе й буде, Другим жалю не прибуде, Люди ж мої, люди! Наоколо глянеш - Та й каменем станеш, А на себе глянеш, - Як билина, в'янеш. Лист за листом опадає, Рік за роком упливає, Назад не вертає! Не згадаю гадки, Не змислю я мислі, Як чорнії хмари, Чорні думи звисли. Порадь, мати, що діяти: Ой чи жити, чи вмирати? Порадь, моя мати!