Прикрашений пишним букетом стіл був заставлений усілякими наїдками, фруктами, ягодами і солодощами, поруч сусідили пляшки з рожевим вином і кілька видовжених кришталевих фужерів. Гостинними жестами Ярема і Северин запросили приєднатися до трапези.
— Шкода, що їхніх мармиз не видко було, — говорив Бойко, поглинаючи хрусткі булочки. — Пішли у Таємну Варту вітчизну захищати, а натомість отаману застеляють!
Від нетамованого сміху крихти віялом летіли на інших.
— Ми теж пішли вітчизну захищати, — відповів шляхтич, — а тепер збираємося вбити головного розвідника країни у розпал війни... Життя бентежне.
Северин щохвилини визирав перевірити, чи не пливе на зміну інший човен, але все було тихо.
— Як діємо? — спитав Яровий. — На вході візьмемо, чи почекаємо у засідці і заскочимо, так би мовити, in fragrante delicto?
Гната бісили всі ці репліки мовами, яких він не розумів, тож він підхопив величезний кавалок білого сиру з дивним запахом і запхався.
— Ми власними щелепами нищимо всі передумови гарячого вечора, — відповів Чорнововк. — Тому на...
Із мерзотним звуком Гнат вививергнув ледь прожований сир, скривився, приклався до пляшки вина. Випив з третину, після чого перевів дух.
— Сир із пліснявою, — він гідливо висолопив язика і потрусив головою. — Ці виродки жеруть сир із пліснявою! Кляті збоченці...
— Випердки.
Гнат приклався ще, поки мерзотний смак у роті не зник, запропонував пляшку іншим. Відмовилися.
— Наче Варган у вас вселився! А він такого не заповідав, — Бойко зробив новий ковток і відчув, як призабута спрага прокидається. — У інших Звір вимагає крові, а в мене — випивки. Хоча це не випивка, а солодкі рожеві шмарклі.
— Це знане анжуйське вино. Хочеш дізнатися вартість однієї пляшки? — запропонував Ярема.
— Ні.
Надвечір до сторожки прибув караван. Місця під стріхою всім не вистачило, і новоприбулі заходилися ставити намети. Хтось розсідлав коней, хтось розвів багаття і взявся куховарити вечерю, а на плесо ковзнув човен. Яскравий ліхтарик на носі вихоплював дві постаті — чоловічу і жіночу.
Юхим веслував неспішно та вправно. Майя розглядалася, проводила кінчиками пальців по воді, на її вустах квітла усмішка. Нарешті, думав Юхим, нарешті вони відпочинуть лише вдвох — облишать всі справи, забудуть про війну і віддадуться одне одному, як уже давно мріяли.
— Тобі сподобається. Обіцяю.
Якщо все буде гаразд, він даруватиме їй нове місце щороку.
— Не сумніваюся, — вона примружила очі. — Коли ти придбав цей будинок?
— Нещодавно.
Хизуючись, Юхим стрибнув із човна просто на причал, прикрутив линву морським вузлом, зняв ліхтаря і галантно подав Майї руку.
— Нас чекають? — Вона дивилася на темні вікна з цікавістю.
— Хіба що усамітнення і спокій, — він прочинив двері і вклонився, пропускаючи даму вперед.
...З провалля його висмикнула холодна вода, що залила рота. Юхим інстинктивно смикнувся і збагнув, що тіло сповили скручені простирадла. Поруч гуготів розпалений комин, і він лежав мало не впритул до полум'я. Юхим відвернувся і розгледів три постаті, що височіли над ним.
Гнат присів перед полоненим навпочіпки і хруснув кісточками пальців. Пропустив замах на Темуджина, пропустив битву за столицю... Та цього він не пропустить.
— Погляньте-но, хто завітав до нас! Юхим Красне Сонечко власною гнилою персоною!
— Випердок, — Савка сидів спиною до полоненого і грався з мотанкою, відкидаючи нею вигадливі тіні.
Кривденко зіщулився від болю в забитій потилиці і обвів зібрання уважним поглядом.
— За годину тут будуть мої люди, — мовив твердо.
— Не свисти, — Еней протягнув лезо ножа до вогню. — Твої люди сидітимуть на тому березі і оберігатимуть нашу зустріч, розважаючись плітками про спіднє твоєї лярви.
— Ми дуже довго чекали цього рандеву, — пробасив Ярема, погладжуючи бороду. — Не варто починати з недолугої брехні.
— Вгадаєш, хто ми? — додав Северин.
— Характерники, які прийшли за помстою, — відповів Юхим. — Де Майя?
— Лежить і бачить сни.
Чорнововк махнув рукою на кут вітальні, де вони скрутили непритомну дівку. Гаряча смаглянка кримської крові, недарма Кривденко так на неї слинить.
— Не чіпайте її, — Юхим спробував ковтнути, але натомість закашлявся: близький комин випивав його вологу. — Я прийму долю, яку ви приготували для мене, але Майю не займайте.
— Не займати? Що ти ляпнув, падло?
Гнат копнув Юхима по ребрах і тицьнув оголену руку розпеченим лезом. Кривденко скрикнув, Бойко хотів піддати ще, але Малюк зупинив його.
— Дозволь, братику. Спочатку — розмова.