Коли це сон — то нехай триває вічно!
— Повернувся, — прошепотів Северин. — Я повернувся.
— Де ти був?
Характерник похитав головою. Дорогою від лазні до ліжка його рухи стали геть кволими.
— У мареві... пливе...
— Мовчи! Потім. Тобі треба відпочити.
Попри слабкість він однаково спинився біля припічку. Схилився над Олею, завмер, роздивився її зачаровано. Поволі, дуже обережно торкнувся пучками пальців її чола. На стражденному обличчі характерника розквітла ніжна усмішка, і в ній нарешті проглянув той самий Северин, якого вона пам'ятала.
— Вона така маленька, — прошепотів сіроманець і провів пальцями по її м'якому волоссячку. — Така прекрасна. Зовсім не доросла...
На дивність слів Катря не звернула уваги: чоловік був таким виснаженим, що чекати від нього осмислених промов не доводилося. Коли Северинова голова торкнулася подушки, він уже спав. Жінка перевірила замки на дверях, лягла поруч, обережно торкнулася скаліченого великого пальця.
Це він. Чоловік, якого вона вже подумки поховала та багаторазово оплакала. Ось, лежить поруч... Відчувала його тепло і запах, але не вірила, що все це відбувається насправді. Солодкою хвилею пригадалися спраглі любощі — як тільки снаги на те вистачило? — і вона заснула так швидко й міцно, як уже давно не спала.
Її збудив світанок. Северин досі спав глибоким сном, і Катря вирішила не тривожити його. Закусивши губу, роздивилася прикрі зміни при сонячному світлі. Слабкі м'язи і кістляве обличчя зціляться харчуванням та відпочинком, але зморшки й сивина... Ці вже не зникнуть ніколи. Що він пережив?
— Ма-ма! Гу-у-у! Ма-ма.
Оля прокинулася, сіла і потягнулася до неї.
— Дивись-но, хто прийшов, — вона підхопила доньку на руки і піднесла впритул до Северина. — Наш татко! Дивись, Олю! Татко повернувся.
Оля поставилася до незнайомця сторожко: насупилася, оглянула з побіжною цікавістю, відвернулася.
— Скажи: та-то.
— Гу-у-у.
— Тато!
— Ту, — відгукнулася дівчинка без ентузіазму.
— Ти до нього звикнеш. А поки змінимо тобі пелюшки...
Оля впродовж дня наближалася до незнайомця і обережно роздивлялася його, але чіпати не наважувалася. Вона звикла бути лише вдвох із мамою.
Северин спав до вечора. Катря не хотіла турбувати його відпочинок: натомість накуховарила стільки, що сама здивувалася — ніколи так не готувала! Наближалася ніч, та жінка вже забула, як тоскно їй ставало вечорами. Вона більше не боялася безсоння.
Чоловік різко сів на ліжку. Озирнувся, спинив переляканий погляд на Катрі, схопився, підбіг до неї, ледь не перечепившись через лаву, стиснув плечі до болю.
— Ти справжня? Будь ласка, скажи, що ти справжня!
— Геть клепки розгубив, — вона приклала долоню до його лоба. — Гарячки немає...
Северин перевів подих.
— Вибач... Не хотів налякати. Вибач. Я... — він глянув на вікно і здивовано кліпнув очима. — Вже сутеніє?
— Ти проспав увесь день, — Катря вказала на стола. — Тому мусиш з'їсти сніданок, обід і вечерю, які я чорт-зна чому наготувала.
— З превеликим задоволенням! Дякую, кохана... Ти — справжня господарочка.
— Пильнуй за словами, — хижо примружилася Катря. — Така здихля, що від одного копняка сконаєш.
— Але ж я хотів похвалити...
— Спроба провалилася.
Їй хотілося співати від щастя.
— Вдягнися, чоловіче! — скомандувала. — Я в тутешніх скринях речі знайшла, чекають біля ліжка. Твоє старе ганчір'я лишилося в лазні. Випереш сам, бо мені смородом очі виїдає.
Вдень вона вагалася, чи не спалити той одяг, але не наважилася. У новому вбранні, вимитий і відпочилий, Северин мав значно кращий вигляд.
Оля гралася на підлозі улюбленими дерев'яними звірятками. Северин присів поруч. Дівчинка підвела на нього запитальний погляд. Катря з усмішкою спостерігала за ними.
— Олю! Привіт, Олю! — Северин розплився в усмішці — Я твій татусь, маленька!
Оля взяла синю кішку, вкриту численними слідами маленьких зубів, і гордо показала її.
— Тя-тя.
— Вона показує тобі улюблену іграшку! — прошепотіла Катря. — Найвища мірка довіри.
Підбадьорений вдалим початком Северин погладив доньку по голівці, напуваючись цим дотиком, немов спраглий із криниці, та продовжив розмову.
— Яка гарна іграшка! Як її звати?
— Такого вона ще не знає, — сповістила Катря.