Він скосив очі на Олю, потім на Катрю і продовжив спокійніше:
— Яка тут в дідька витонченість? Скільки сіл зрівняли з землею!
— Орда завжди починає навалу з насилля, чим убиває кількох зайців одночасно, — пояснив Яровий. — Залякування для одних; розрахунок на необдумані дії, спричинені прагненням помсти, для інших. Не кажучи про піднесення духу власних військ.
— Чому тоді не захопили Київ? Уся перевага на їхньому боці, — не вгавав Бойко.
— Темуджин не бере столиці штурмами, — шляхтич знову відчув неабияке роздратування. — Він чекає, допоки змучені голодом, моровицею, обстрілами і страхом обложені винесуть йому ключі від міста. Захоплена й сплюндрована столиця стає символом, що плекає ненависть і бажання відбити її. Столиця, що здалася без штурму, нищить бойовий дух і волю до супротиву. Розумієш?
Гнат пирхнув і випив. Ярема не витримав, випив слідом. Солодкуватий смак вина нагадав вечір, коли він познайомився з Сильвією. Чи побачаться вони колись знову?
— Орда вміє вичікувати, — додав Пилип. — Після кожного великого завоювання минало двадцять років, аби зросло покоління, спрагле нового походу. Всім ординцям відомо, що кожен солдат після перемоги отримає шмат завойованої землі, дружину з місцевих, підйомні на господарство. Це мотивовані загарбники, які швидко перетворюють захоплене на питоме.
— Але в наших силах цьому запобігти, — перехопив розмову Северин. — У культі Темуджина їхня сила і їхня слабкість. Якщо його вбити — хребет Орди трісне!
— Авжеж, — саркастично озвався Гнат. — Як у казці! Хоробрий витязь убиває поганського отамана, і все, справу залагоджено! Злі чари знищено, ворог тікає, врятовані співають пісень, мед-пиво п'ють, по вусах тече, в рота не потрапляє. Люблю, коли все так просто!
Він витер об себе руки, глянув на Чорнововка і мовив уже без глузів:
— Щезнику, ти й досі вважаєш, що все на світі можна виправити одним убивством?
— У випадку зі Смарагдовою Ордою може спрацювати, — відповів замість Северина Пилип. — Її велич тримається на легенді Темуджина.
— То й що? На всю Орду — один воєвода? Жодних наступників у нього немає?
— Нехай Малюк виправить, якщо мої знання застарілі, — Олефір ковтнув зі склянки води. — Темуджин має чотирьох наближених полководців, які звуться Хамгийн Сайн, а в нашому курені називалися просто Синами — після запрошення великого хана вони змінюють власні імена на імена дітей, що їх мав колись справжній Чингізхан. Перший син, Джучі, і другий син, Чаґатай, зараз на півночі, захоплюють землі литовців; третій стоїть зі своїм військом проти Нічоги.
— Уґедей. Той іще сучий... — Ярема згадав про Олю.
Катря показала йому кулак і продовжила малювати в повітрі ложкою з кашею. Оля спостерігала за польотом, але розтуляти рота не хотіла.
— Четвертий син, Толуй, лишився за головного в Сараї-Бату, щоби в столиці Орди все було тихо та спокійно. Хамгийн Сайн — найвищі вельможі Смарагдової Імперії і вільні чинити будь-що заради виконання наказів великого хана. Все правильно, Малюче?
— Все правильно, братику, — Ярема відсалютував Пилипу саморобною канапкою. — Але найголовніші рішення на кшталт початку війни ухвалює каган Темуджин особисто.
— І до чого це все? — Гнат поновив собі келих.
— Спробуй поворушити пропитими мізками, — відказала Катря. — Чи для тебе вже складно осягнути фрази, довші за три слова?
Стрімким рухом Оля вхопила ложку і розплилася у вдоволеній усмішці.
— Малюче, серед нас ти знаєш ворога найбільше. Чи мій задум із убивством головнокомандувача божевільний? — спитав Северин.
Яровий обдумував це запитання всю дорогу.
— Лінія фронту пролягла по Дніпру. Війна перетворилася на позиційну. Ми не маємо сил піти у наступ, а союзники б'ються на власних війнах. Орду це влаштовує, бо поки ми загрузли, вони перетравлюють захоплене, — відповів шляхтич. — Смерть того, кого звикли вважати Безсмертним... Так, це може переламати кампанію.
— За легендами, Темуджин відродив Орду й одноосібно править нею понад дві сотні років, — додав Пилип. — Його втрата знищить бойовий дух монголів, залишить їх без божественного правителя і відновить згаслу надію на перемогу...
— Особливо у наших повстанців на Лівому березі, — завершив Ярема. — Такі вбивства змінювали ходи воєн.
— Бачиш, йолопе? — спитала Катря у Гната.
Той знизав плечима, всім виглядом демонструючи, що його не переконали.
— Не варто забувати, що оповідки про двохсотрічного старця — побрехеньки, — зауважив Олефір. — Осавули вважали, що нового Темуджина обирають серед Хамгийн Сайн, коли попередній правитель помирає. Безсмертний нечасто з'являється на людях, його не дозволено малювати чи знімкувати.