— Не хочу розбивати наші сили... Що думаєш, Енею?
Гнат стенув плечима. Він думав, як би йому непомітно вбити найближчих вартових, забрати їхню випивку і здолати спрагу, від якої почало лихоманити.
— Я от мізкую, — Северин указав на сповите хмарами небо. — Якщо повалить злива... Можна проскочити вовками.
— Є тільки одна заковика, — прошипів Гнат крізь подерту посухою горлянку. — Павич вовком не обернеться.
Чорнововк і Яровий перевели погляди на Савку, який грався з подертим пером, що вже давно не скидалося на павичеве.
— Братику, — лагідно мовив Ярема. — А зможеш перекинутися на вовка?
Савка, не припиняючи гри, заперечно похитав головою.
— А якщо ми подаруємо тобі солодощів? Або нову іграшку? Той насупив брови і, не підводячи погляду, забубонив:
— Ні! Ні, ні, ні, ні, — наче закляття читав.
— Все зрозуміло, — шляхтич зітхнув і вбив іще кількох комарів, які розкошували на його тілі. — Можна закинути Павича мені на спину, я так часто полонених тягав. Озеро невеличке, Павич легенький.
— От тільки ваше двоголове одоробло точно помітять, — зауважив Бойко.
Савка у відповідь погладив себе по безволосій голові, вкритій шоломом кривих глибоких шрамів.
— Не знаю, — розвів руками Ярема. — Викликайте дирижаблі, стрибнемо на острів із повітря! Або просто дочекаємося Юхима в засідці при дорозі, і не треба морочитися з тим озером.
— Юхим припреться з величезним почтом, який і без срібла сильно ускладнить нашу розмову, — Северин почав міряти землю кроками сюди-туди. — А нам потрібно поговорити з ним по душах, для чого потрібні належні умови з найменшим ризиком.
— Тоді, Щезнику, молися, аби вперіщила злива, — розвів руками шляхтич.
Северин подався в кущі, Ярема заходився жувати смужки в'яленого м'яса, а Гнат підсів до Савки.
— Слухай, Павичу, може, цейво... Перекинешся? Нам усім легше буде.
— Ні.
— Ми тебе тут лишити не можемо.
— Ні.
— Ну то перекинься!
— Ні. Ні. Ні, ні...
— От заладив! Вгамуйся.
Неспокійні Савкові очі лукаво зіщулилися. Він приклав мотанку до вуха, завмер безрушно на кілька секунд, а потім прошепотів по-змовницьки:
— Мама каже, що хтось хоче питоньки.
— А що, у мами трохи мається? — реготнув Гнат, і закашлявся.
Савка викинув руку уперед. Не встиг Бойко відсахнутися, як чіпкі пальці пробігли під бородою по шиї. Від дотику по шкірі розтікся свіжий спокій, ніби розлилося прохолодне молоко, серце застукотіло, вуха заклало... Невтомна спрага вщухла. Гнат стояв кілька секунд, мацав себе за борлак і повірити не міг, що все так швидко минулося.
— Трясця твої мамці, Павичу, золоті руки! Ти — клятий цілитель! — Гнат зібрав слину і старанно ковтнув. — Роби так завжди, га?
— Не пий, — відповів Савка.
— Ти все ускладнюєш.
Звільнений від спраги, Гнат на радощах поліз у суму ховати непотрібну флягу. У руки втрапив варган, і характерник уперше, відколи отримав спадок, наважився дістати інструмент із чохла. У слобожанських степах ходило повір'я, що вмільці грою на дримбі викликали дощ. То, може, спробувати? Робити однаково нема чого.
Гнат обережно притулив холодний метал до губ. Заплющив очі. Згадав, як грав Пилип — завжди видавалося, що у цьому немає нічого складного: просто тримаєш варган губами і б'єш по язичку, від чого той співає химерних мелодій. Підкорившись раптовому поклику, Еней ударив по язичку вказівним пальцем, на що варган боляче цокнув йому по зубах. Перший млинець нанівець!
Він сплюнув, подумав, що Пилип посміявся б, тоді захопив інструмент надійніше і торкнувся язичка обережніше — радше вщипнув його. Варган озвався тихим глибоким звуком. Гнат ущипнув удруге, водночас трохи стиснувши губи, і звук змінився. Вдається! Бойко дозволив йому розчинитися, видобув третій звук, тепер значно довший, затим четвертий, сплівши їх у несміливу мелодію... А далі все потекло само собою. Він учився і грав водночас, не розплющуючи очей, бо Савка, Северин і Ярема дивилися на нього. Він відчував уважні погляди, однак зустріти їх не наважувався.
Цією піснею він намагався відтворити мелодії брата Варгана, віддати йому належну шану, і водночас згадував...
Як заліпив Гнату ляпаса у перший день знайомства за образу гебреїв.
Як убивав мисливців скаженого магната Борцеховського.
Як подарував величезну суму грошей на їхнє з Уляною весілля.
Як уникав випивки, а кожен виняток із цього правила ставав подією.
Як допомагав упокоїти головорізів Шевальє.
Як мовчки ходив на самотнє полювання.