— Зброя? — здивувався полковник. — Ніякої зброї вам мати не належить. У мене залишилася всього одна оптика, і витрачати її
на вас я не збираюся.
— Як же нам його брати? — запитав Борланд, дивлячись на полковника, як на божевільного. — Голіруч?
— Як хочете. Боюся, що, давши вам зброю, я лише накличу нові проблеми на свій загін. Та й де гарантії, що ви не сховаєтеся,
кинувши своїх товаришів напризволяще. Втім, можу дати наводку. Десь на вашому шляху вам зустрінуться тіла моїх людей, які зазнали поразки. З ними були класні стволи. Успіхів.
Марк і Борланд подивилися на полковника, чий вираз обличчя свідчив, що розмова закінчена. Вони обернулися і поволі пішли
на північ від бункера, відчуваючи, як стволи «абаканів» ціляться їм в спини.
— Є ідеї? — запитав Марк.
— Ні, — відповів Борланд. — Добре, що хоч рюкзаки узяти дозволив, гад.
— У тебе там зброя?
— Жодної, на жаль. Все забрали. Але ними хоч прикритися можна у разі чого. До того ж, якщо їх кинути, то легше буде бігти.
Сталкери обережно йшли по слизькому грунту, іноді провалюючись по щиколотку в болотяне багно. Кожного разу при цьому
лунав гучний сплеск, виразно чутний на фоні повної тиші.
— Вертольоти стихли, — сказав Марк.
— Атож! Один збитий, інші, думаєш, круги нарізуватимуть?
— Ніяких тіл не бачу.
— В цьому тумані ми могли пройти повз них в чотирьох метрах. Біс забирай! На твоєму біноклі детектора тепла немає?
— Ні.
— І на моєму теж, — сказав Борланд, посилено шукаючи вихід. — Нічого не можу придумати, як бути. Ти не мовчи, виказуй
будь-які ідеї.
— Упевнений, що сер полковник поділився б всіма корисними відомостями, — вимовив Марк, трохи не оступившись. — Якби вони
у нього були. Значить, ніякої інформації у нього немає. Декілька людей загинули — отже жодна з тактик нападу допомогти не може. Сили дуже нерівні.
— Ти мислиш, як стратег. Що ти пропонуєш зробити для виконання квеста сера полковника?
— Нічого, — зізнався Марк. — У мене немає розумних ідей.
— Тоді давай дурні!
— Повернутися назад і спробувати здолати сера полковника з його загоном, будучи беззбройними. На це шансів може бути
більше, а ніж зняти снайпера, який ще незрозуміло як нас бачить.
— Оце вже ні, це, звичайно, дурна ідея, але все таки занадто дурна, щоб нам стати в нагоді.
Марк постарався що-небудь роздивитися крізь туман.
— Насправді, — сказав він. — Як снайпер розглянув військових в такий туман? Мабуть, вони близько до нього підібралися.
— Тоді нам близько підходити не можна.
— А що там далі, попереду? — запитав Марк. — Ти ж тут був, повинен мати якісь уявлення про ландшафт.
— Так, дай подумати, — сказав Борланд. — Якщо ми не збилися з курсу і йдемо на північ, то збоку і спереду повинні бути
горби. А до них суцільна рівнина. Ніякого укриття.
— Значить, доведеться шукати тіла убитих і зібрати з них зброю.
— Який сенс? Якщо вони із зброєю не змогли перемогти снайпера, то чому це повинно вийти у нас?
Прямо по курсу, в десятку метрів над землею, виблиснув синій спалах. Пролунав довгий звук, схожий на міняюче частоту
гудіння. М'яка земля між Марком і Борландом зметнулася фонтаном вгору, закидавши сталкерів брудом з голови до ніг. Вони впали і притиснулися до землі.
— Що це?! – крикнув Марк.
— Чорти б його вхопили... — Борланд виплюнув землю. — Та це ж... От пес паршивий!
— Що це було?
— Ти якого хріна розвалився? Тікаймо звідси!
Борланд схопився на ноги.
— Куди?! – запитав Марк, теж встаючи.
— Не стій на місці, біжи за мною!
Борланд почав скакати зигзагами з однієї купини на іншу. Дивний звук з півночі повторився двічі, роздрібнивши стовбур
трухлявого дерева вперше і завирувавши болотяні водорості в друге. Марк перестрибував вслід за Борландом, стежачи за диханням.
Почувся тріск полум'я, повітря стало теплішим. Попереду виявилися контури чогось плоского, що висить в повітрі, і Марк
впізнав лопать гвинта. Слідом показався і сам гелікоптер, що осів на лівий бік.
— Сюди! — крикнув Борланд і зачаївся біля кабіни.
Марк сів поряд, відчуваючи палахкотівший в салоні машини вогонь.
— Який успіх, — промовив Борланд. — Схоже, це той самий збитий вертоліт. Нам він послужить укриттям.
— Один з пасажирів лежить там, — сказав Марк, дивлячись на обгоріле тіло в залишках військової форми, що покоїлася метрах
в чотирьох попереду. — Бідолаха. Я перевірю щодо зброї.
Він обережно підповз до тіла і, морщачись, розстібнув закопчену кобуру на поясі. Назад Марк повернувся з пістолетом.