— І що? — запитав Горіх з нетерпінням.
— Електра насправді була на хуторі.
Горіх свиснув.
— Як новачок знайшов Електру, і як вона з'явилася в тутешніх місцях, не знаю, — сказав Міфуна. — Я вже мовчу про те,
що тільки одна Електра із ста може теоретично дати Місячне Світло.
— Мені б його везіння, — пробурмотів Горіх. Мати артефакт, що підвищує витривалість до безкінечності, було його мрією.
— Везіння, — повторив за ним Міфуна і продовжив. — Після цього сталкер Марк став поводитися так само, як і всі інші.
Бергамот до попереджень інтересу не проявив, хоча я йому говорив — не бери ти новачка в групу, погано кінчиться.
— Тоді б ми всі вилягли, — сказав Горіх і тут же вхопився за думку, яка щойно народилася. — А ті химери що, по-твоєму,
скількох наших убили б? Та якби Марк не розправився з химерами, всі оті салабони, що стоять з Трубою і Теслярем вже лежали б в могилах! Або те, що від них залишилося б!
— Ти і сам вчора салабоном був, — усміхнувся Міфуна. — Скажи спасибі Бергамоту, що, як тільки Марк утягнув його до Сидоровича,
він насамперед розпорядився затвердити тобі і твоєму новому другові пройдений тест.
— Я ж запоров збройовий тест, — збентежено сказав Горіх.
— Ну, я вже не знаю, що ти там запоров, але таке слово Бергамота. Ти ж на «природного» здав вже, вірно?
— Вірно.
— Значить, вважай, що повністю пройшов хрещення Зоною.
Горіх посидів нерухомо, потім полегшено вхопився за голову. Сидячий зліва Дубар покосився на нього з повагою.
— Ну-ну, не розслабляйся, хлопче, — прошелестів вкрадливо Міфуна. — Я ще не закінчив розказувати. Ну, припустимо, що
химери з'явилися на Кордоні випадково, і що сталкер Марк не має до цього відношення.
— Щоо?! – злетів Горіх.
— Тихіше ти, тихіше! — зупинив його Міфуна. — Пригадай Електру, яка з'явилася, як тільки прийшов сталкер Марк. Теж збіг?
— Збіг! — гаряче відповів Горіх. — Якщо Зона змінюється, то нєфіг перекладати це на героїв!
— Та я б і не сказав, що він прямо вже герой, — Міфуна зробив незрозумілу гримасу. — Борланд поодинці прибив би трьох
маленьких химер, я думаю. Або Ікло. Хоча я ніколи не бачив маленьких химер, але Бергамоту я вірю. Шпиль, намалюй мені чаю.
Високий бармен з променистою усмішкою приступив до виконання.
— Отже мене трохи кольнула вся ця історія, — знову почав Міфуна. — І я навів деякі довідки. Вгадай з трьох разів, що
сталкер Марк протягнув з собою в Зону, коли прийшов?
— Поняття не маю, — відповів Горіх похмуро, граючи порожнім стаканом.
— Рюкзак, повний різного таємного барахла. Ти знаєш по собі, що новачків не додивляються при перекиданні в Зону, але на
всякий пожежний випадок їх непомітно перевіряють прихованими приладами. Так от, рюкзак сталкера Марка дико фонив радіацією, різними випромінюваннями, магнітним полем і всім іншим, назв чому я навіть не знаю. Електроніка у хлопців одразу ж накрилася мідним тазом,
але новачку вони нічого не сказали — як-не-як, є розпорядок, а атомну бомбу він на горбу все одно не протягне. І хто його знає, що він припер в цьому рюкзаку. Виглядало так, ніби він
під зав'язку напханий неекранованими артефактами.
— Чуумаа, — протягнув Дубар, вперше за весь час подавши голос.
— Ясна річ, артефактів у нього не було і бути не могло, — продовжив Міфуна, немов не помічаючи виразу обличчя Горіха. —
Але те, що він проніс якусь наукову херню — сто відсотків. Причому безпечну для нього самого. І одразу ж після його появи на Кордоні вміст рюкзака кудись зник. Далі вже він ходив без нічого, як звичайний салага. І це
ще не все. Здогадайся, що ще було у нього, окрім рюкзака?
Горіх нічого не відповів.
— Сталкер Марк притяг із собою гітару.
Дубар порснув і відвернувся. Горіх почав постукувати по стакану нігтем. Його настрій злегка погіршився.
— Ось і роби висновки, — прорік Міфуна і ковтнув чаю, який вчасно підніс йому Шпиль.
Історія починала пахнути смаженим. Горіх знав, що гітари в Зоні водилися. Наскільки він пам'ятав, цілих дев'ять штук. Дві
з них були в барі «100 рентген» ближче на північ Зони, ще три у кланів, і чотири у різних одинаків про що йому повідав п'яний Труба. З інструментом сталкери розслаблялися, і на душі було спокійніше, якщо десь чулося невиразне
бринькання, що супроводилося млосними і хрипкими ліричними руладами про нелегке життя.
Але цією справою сталкери займалися виключно в перевірених і безпечних місцях і компаніях. Тому що Зона — це вам не пікнік
на узбіччі. Той, хто не розумів різниці, просто не виживав більше доби. Одна справа — любити гітару і зовсім інша — перти її в Зону. Зі всіх, хто прибув сюди з гітарою, не вижив жоден. Добровольці проводили розслідування.