влаштував Марк, трохи деформувало бічну поверхню металевого стовпа, на якому знаходилася вежа. Видерті шматки заліза і вм'ятини були якраз тим, що привертало увагу Борланда в його парктурну молодість. Йому доводилося штурмувати
і складніші стіни. І, хоча сталкер вже років п'ять як зав'язав з парктуром, знову з’явилась можливість перевірити свої навики.
Оглянути траекторію поглядом досвідченого трейсера, розробити план — все зайняло лічені миті. Відштовхнувшись, Борланд
схопився за поручні і стрибнув через них колесом описавши військовими черевиками майже правильне півколо в повітрі по вертикалі. Відпустивши поручні, він пролетів приблизно
півтора метри і порівнявся з нижньою поверхнею оглядового майданчика. Міцні пальці вхопилися за гострий край і сталкера за інерцією кинуло вперед. Борланд миттєво вчепився в іржавий виступ, на якому колись кріпилися сходи, і стабілізував
ногами поштовх об стовп. Оглядовий майданчик залишився в метрі над його головою. Повиснувши на руках Борланд примітив отвір на стовпі ще в парі метрів внизу і дозволив гравітації перенести його туди. Натреноване око і гнучка
рука не промахнулися повз отвір. Скидаючи прискорення вільного падіння сталкер транзитом через дві вм'ятини і один спотворений виступ дістався до самого низу. Відштовхнувшись від стовпа, Борланд
приземлився прямо на спину мотоциклісту.
Обидва впали. Борланд вмить вихопив ніж, але отримав ребром долоні по шиї і повалився на землю. «Воїн» схопився на ноги
і направив «узі» на Борланда. Сталкер ногою відпихнув автомат убік, потім вивернувся і різнув “Воїна” ножем по гомілці. Фігура в шоломі видала невиразний звук, і другий удар Борланд отримав вже ногою по вуху. В голові задзвеніло, Борланд впав
обличчям вниз і всліпу викинув ногу, ударивши мародера в коліно. Коли той впав сталкер блискавично всадив ніж йому в біцепс і провернув. Шолом не міг заглушити крику, Борланд схопився на спину поверженому
ворогу і через п'ять секунд все було скінчено.
Пострілів з «узі» не було чутно. Борланд узяв автомат вбитого мародера і короткими перебіжками став пробиратися в глиб
кладовища. Гуркіт мотоцикла другого «воїна» був тихим. Обережно виглянувши через обшарпаний червоний автобус, Борланд помітив мотоцикл, що стояв посередині стежки. Мародера ніде не було видно. Борланд не знав, чи міг напарник вбитого
«воїна» почути шум сутички.
Пройшовши ще трохи вперед, Борланд заглянув за кут і на нього зверху одразу ж навалився хтось дуже спритний. «Біс забирай,
та що ж ми, як мавпи воюємо!» — подумав сталкер, впустивши автомат і намагаючись скинути з себе нападаючого, який обхопив його ногами за пояс і душив. Борланд знав, що у жодному випадку не можна падати. Дотик мотоциклетного шолома
до його потилиці не залишав сумнівів щодо походження агресора. Нога мародера не давала витягнути ніж. Насилу пройшовши по стежці, Борланд добрів до розвалин вертольота з лопатями, що безвільно обвиснули, в пошуках хоч чогось
гострого. Дихати ставало не те щоб важко, а просто неможливо.
На вершині вертольота показалася фігура Марка з мародерським автоматом в руках. Борланд готовий присягнутися, що над його
головою витав ангельський ореол, оскільки допомога ангела-хранителя зараз би дуже стала в нагоді. Марк на секунду прицілився і Борланд вирішив, що божественна автоматна черга зараз зрешетить і мародера, і його.
Марк вирішив інакше. Дославши патрон, він витягнув обойму, дозволивши їй впасти на дах вертольота і, декілька разів підстрибнувши,
заритися в попіл. Правильно, друже, подумав Борланд. Рятувати заручника автоматною чергою нічим не краще чим відразу пристрелити його, щоб не мучився. Питання лише в тому, як саме вистрілити. Єдиний можливий варіант, який так
часто показують в бойовиках класу B — це влучний хедшот. Але куля запросто могла лише ковзнути по шолому мародера і відрекошетити в Борланда.
Марк зробив стрибок і приземлився на лопасть, яка затріщала і прогнулася під ним на півметра. Отримавши від неї додаткову
енергію, він стрибнув знову, пролетів над, майже знесиленим Борландом і всадив єдину в стволі «узі» кулю прямо в голову мародера - зверху вниз.
Сталкер спружинив ногами об землю, поли його куртки витончено злетіли і опустилися знову. Але ні Борланд, ні мародер
цього вже не бачили. Останній «Воїн Зони», немов мішок з картоплею, повалився на вигорілу траву.
Марк і Борланд обернулися обличчям один до одного. Тіло загального ворога розділяло двох сталкерів, але їх погляди встановили
міцний взаємний контакт.
— Дякую, — сказав Борланд, розтираючи шию.
Марк злегка кивнув у відповідь.
Без зайвих слів сталкери покинули кладовище автомобілів, залишивши Зоні турботу про полеглих цього дня. Вони знали, що
кабани-мутанти, чорнобильські собаки і ненажерливий грунт приймуть нові жертвопринесення і до завтрашнього дня Звалище буде готове для нових.
А далеко в космічних глибинах на своїх пустотливих дітей дивилося сумне Сонце, з незмінною любов'ю освітлююче всіх без
розбору безкоштовним і цілющим світлом.