Розділ 4.
План
Марш продовжувався недовго. Борланд за останні п'ять хвилин перебрав в думках десятки найнеймовірніших варіантів
того, ким міг бути його супутник і чим він займався на Звалищі. Жоден його не задовольнив.
— Шановний друже, а куди ти йдеш? — перервав він мовчання.
Марк вперше з моменту закінчення бою поглянув йому в очі.
— Хочу подалі забратися звідти, — відповів він.
— Це похвально. Але ти бачиш, яка неув'язочка. — продовжив досвідчений сталкер, придавивши ногою листок на землі. — Я,
як ти розумієш, знаходжуся в процесі відходу після важкої справи. Я радий, що ти не запитав, якої саме. І що допоміг струсити з себе бравих байкерів. За це я тобі вдячний. Ось тільки сновигати за мною по п'ятах не слід.
Марк пильно дивився на нього.
— Не хотів, щоб з тобою щось трапилося, — відповів він.
— Зі мною? Ну, спасибі, звичайно, — Борланд нахилив голову і усміхнувся. — Бачите, я забув відплатити за допомогу хабаром.
Винен, ти вже пробач. Так вже вийшло, чомусь мені здалося, що такому козаку, як ти, не потрібні артефакти. Раз помилявся - не гнівайся.
Він стягнув з себе рюкзак і витягнув дві Вогненні Кулі.
— Мені не потрібно, — сказав Марк, і Борланд швиденько сховав артефакти назад в рюкзак.
— Я іншої відповіді і не чекав, — сказав він, закидаючи рюкзак за плече. — Ну, говори прямо. Я щось тобі винен?
— Ні.
— От і добре. А зараз. — Борланд нахилив своє обличчя впритул до обличчя Марка і виразно вимовив:
— Не ходи за мною.
Развернувшись, він швидким кроком попрямував до Агропрома.
— Почекай, — почув він, і знову обернувся до Марка, додавши собі владного і суворого виразу обличчя.
— Що тобі треба?! – гаркнув він.
Марк уважно подивився на нього.
Він знав, що за останню добу став однією з головних тем для обговорення на Кордоні. Але його це мало цікавило. Куди було
важливішим те, що він зумів більш-менш оцінити можливості сталкерів, що не заходять ніколи далі за Звалище. Жоден з них йому не підходив. Ні провідники, ні новачки, ні одинаки, ні клановці.
А Борланд був якраз відповідною людиною для того, що задумав Марк.
— Мені потрібно до центру Зони, — зізнався він. — Один я не доберуся. Хочеш, підемо разом.
Настало напружене мовчання. Борланд обережно наблизився.
— До центру, кажеш? — сказав він задумливо. — Це цікаво. Тільки скажи мені, навіщо.
Перервавши фразу на середині, він різким випадом вдарив Марка в сонячне сплетіння. Той різко видихнув і зігнувся, Борланд
повалив його на землю і притиснув до трави.
— Ось воно що, — вимовив він жорстко. — До центру Зони ми хочемо, егеж? Помічників собі наймаємо, значить.
Марк нічого не відповідав, тільки хапав ротом повітря, намагаючись вирватися з чіпких рук.
— І як я одразу не зрозумів, — продовжував Борланд. — Ти, зараза, стежив за мною. Дозволь, вгадаю. Ти в Зоні максимум
тиждень, так? Жоден сталкер, окрім найповніших ідіотів, не запропонує незнайомій людині йти разом в глибінь Зони. Не бродитиме без зброї. І не стане нав'язуватися в супроводжуючі.
Він ще сильніше притиснув Марка до землі і додав:
— Вбивати ти навчився. Гранату запихнув в артефакт і радієш. Тільки в мізках у тебе як і раніше рожеві слоники літають.
Запам'ятай, щеня: ніколи не вважай себе розумнішим за інших. Погано скінчиться.
В цей момент Марк різко сіпнувся. Хватка Борланда послабшала, і Марк, вивільнивши руку, ударив його в ніс, на мить приголомшивши
сталкера. Потім послідував удар в підборіддя такої сили, що у Борланда затанцювали кола перед очима. Через секунду він прийшов до тями, і зрозумів що сидить на землі і дивиться в дуло пістолета.
— Я не ходжу в Зону без зброї, — сказав Марк.
Борланд скосив очі на ствол.
— Фора-12. Де ти такий роздобув? Новачкам подібні іграшки не дають. Прибив кого-небудь?
— Це зброя пораненого сталкера, якому вона більше не потрібна, — відповів Марк.
— Вважай, що я повірив. Але ти маєш рацію, це не моя справа.
— Ти теж де-вчому маєш рацію. Я дійсно лише тиждень в Зоні, — сказав Марк, опускаючи пістолет. — Але мені дуже потрібно