Розділ 5.
Сенатор
Над Кордоном зійшов повний місяць. Було чутно, як на півночі почалося протяжне завивання сліпих собак, спочатку в одне
горло, потім в декілька, доки звук не злився в суцільний меланхолійний реквієм. Із якоїсь причини горезвісна реакція вовків на місяць, укорінена в народних переказах, знайшла практичне втілення в генах
чорнобильських псів, злагодженість завивання яких могла посперечатися з чіткістю поворотів риб у водному середовищі. Проте в Зоні не було поета, який побачив би красу в сумісних діях її безоких породжень.
Вогонь, догораючи, поїдав останні уламки старого дерева, і Горіх підкинув в багаття пару нових полін. Кордон був
єдиним місцем в Зоні, де можна було наважитися ночувати на відкритій місцевості, та ще і розводити багаття. Тому сталкери перед великою подорожжю вирішили взяти максимум від можливості перечекати ніч, не в задушливому бункері і не
на гілці дерева, а розтягнувшись на зеленій траві і вдивляючись в нескінченне небо. Здебільшого це відносилося до Горіха, тоді як Марк мав власні причини вийти вночі на простори Кордону. Він не хотів знаходитися біля сторонніх сталкерів довше,
ніж це було потрібно. Отже вони розташувалися в тихому місці недалеко від проржавілого електровоза Горіх почав розводити багаття власними методами, а Марк взявся за ревізію спорядження, щойно придбаного в барі «Кордон».
Сівши на землю і розстібнувши рюкзак, Марк витягнув чотири сталкерські аптечки, запаковані в синій вологонепроникний поліетилен,