Розділ 7.
X-17
Першим спустився Патрон. Здоров'як виконав шлях вниз по вбитих в бетон металевих скобах і встав обома ногами на проржавілі
грати. Розвіяти непроглядну пітьму дозволив потужний ліхтар промінь якого висвітив стіни довгого коридору з купою електрощитків, закритих ящиків, звисаючих дротів і різних технічних
приладів невідомого призначення. Слідом спустилася решта команди.
— Ось ми і на місці, — сказав Борланд, що виявився внизу останнім. — Зараз в гру вступає наш неперевершений Марк. Всім
слухати його вказівки.
Марк обернувся до нього і зустрів спокійний погляд ведучого.
— Ти що маєш на увазі? — запитав він.
Стоявший поряд Технар усміхнувся куточком рота.
— Тобто? — перепитав Борланд. — Ти хотів потрапити в підземелля Агропрома. Ми в підземеллях Агропрома. Тепер роби
те, заради чого ми сюди прийшли. Чим би це не було. Шукай свої наукові дисертації, або що там у тебе. А ми тебе дружно підтримаємо. Правда, хлопці?
Технар і Патрон дружно відповіли «Так», а Патрон додатково енергійно закивав.
— Ти мені говорив, що вже був в цьому місці, — сказав Марк.
— Я? — здивувався Борланд. — Та надоведи Боже! Я тільки спускався через цей люк і стояв там, де ми стоїмо зараз, коли
по потребі ходив. Патрон, не стрибай так, то давно було... Але щоб заповзати в нетрі, звідки ніхто не повертався — слуга покірний,
не маю бажання. Було б кого першим пустити — пішов би, а сам. Нєєєє.
Борланд замотав головою.
Марк подивився в пустку коридору у пошуках подальших зачіпок. Мла невідомості ніяк не відповідала на його безмовні запити,
немов глузуючи з нього. Знову подивившися на сталкерів він особливо гостро відчув відособленість команди від нього самого, і роздратування знову почало роз'їдати його душу. Борланд,
Патрон і Технар в своїх костюмах найманців, з своїми так далекими від його ідеалів приземленими цінностями з відвертим знущанням нахабно вирячились на нього, як на школяра, і молот ненависті почав бити в його мозок.
Недарма вічний провідник Кордону, Бергамот, заслужив свою репутацію. За той тиждень, що Марк ходив по Зоні, немолодий
провідник залишався єдиним, хто помітив у молодого сталкера схильність до обачливої агресії до всього що ставить під сумнів успіх його дій, якими б вони не були.
Зробивши крок, Марк врізав Борланду в обличчя, вклавши в удар всю швидкість. Не встигли зійти усмішки з облич Технаря і Патрона,
як Борланд відкинувся назад і стукнувся потилицею об скоби, що служили сходами в підземелля. Сталкери вмить замовкли Борланд приклав руку до носа і подивився на свої пальці, які забарвилися кров'ю.
— Проте, — поволі вимовив він. — Мені варто було б пам'ятати, який у тебе удар.
Горіх стривожено поглянув на Марка, обличчя якого після проведеного сталкером випаду нічого не виражало.
— А тобі, — продовжив Борланд, витираючись рукавом комбінезона. — Тобі теж потрібно запам'ятати, що значить бити ведучого.
І він подався вперед з нехорошою темнотою в очах.
— Зараз ведучий я, — сказав Марк, не рушаючи з місця. — Як ти сказав сам, вся група тепер виконує мої вказівки.
— Невже? — проскреготав Борланд, але все таки зупинився.
— Тому ти пристібуєш нижню губу до верхньої і не відліплюєш її до окремого розпорядження або ж без крайньої необхідності, —